|
Шина Белера Шина Белера (шина Белера-Брауна) — спеціальна шина для іммобілізації переломів кісток нижньої кінцівки під час лікування методом скелетного витягування. Впроваджена для лікування переломів австрійським травматологом, професором Лоренцом Белером в 1920х роках, активно використовується фактично в незмінному вигляді травматологами по всьому світу.[1][2] В англомовній літературі позначається як англ. Bohler-Braun splint або англ. Bohler-Braun frame. ІсторіяВ 1916 році, після участі в Першій світовій війні, та хвороби, Лоренц Белер стає головою лазарету для легкопоранених, який потім перетворюється в повноцінний фронтовий госпіталь. Під час роботи в госпіталі, Белер вперше формує основні принципи лікування переломів — стабільна фіксація перелому, максимальний спокій пошкодженої кінцівки з одночасними рухами в суміжних суглобах. Для досягнення цих принципів, Белер активно використовував якісну гіпсову іммобілізацію, шини та скелетне витягування. Всі ці принципи та засоби, розроблені Белером самостійно в подальшому їм вдосконалювалися[3]. Дослідники відзначають, вклад Лоренца Белера саме в раціоналізацію та стандартизацію методів лікування переломів, які він почав впроваджувати ще під час Першої світової війни. В документах професора збереглось фото використання ним шини Брауна (запропонованою німецьким хірургом Генріхом Брауном, автором методу місцевої та регіонарної анестезії) під час лікування поранених методом скелетного витягування в 1918 році.[4] До 1930 року, він видає біля 400 наукових робіт, та в 1929 році власну монографію «Die Technik der Knochenbruchbehandlung»[3] Ці факти, а також постійні навчання лікарів в новій клініці Белера, сприяють розповсюдженню його методів лікування у світі, а у наукових працях шина для нижньої кінцівки починає іменуватися як «шина Белера-Брауна».[5][6][7] В англомовних джерелах і досі така шина іменується як «шина (або рама) Белера-Брауна», однак у радянській та сучасній вітчизняній медичній літературі стійко закріпився термін «шина Белера»[1][8]. В 1960 році Лоренц Белер відвідує Інститут ортопедії та травматології ім. Р. Р. Вредена в м. Санкт-Петербург, де під час обходу по клінічним підрозділам, помічає шину власної конструкції, та зазначає лікарям: «що він у власній клініці вже їх не використовує, тому що вони стандартні, а люди не стандартні».[3] Однак, не дивлячись на власну думку Белера, та намагання модифікувати численними авторами конструкцію такої шини, вона досі використовується в медичній практиці в оригінальній конструкції. ХарактеристикиШина Белера виготовляться в промислових умовах з металевого каркасу (нержавіючого або пофарбованого) та має 3 шківи (невеликі пластикові або металеві колеса які полегшують ковзання дроту з вагою, та дозоляють змінювати напрямок сили витягування). Довжина, ширина та висота шини залежить від конкретного виробника, однак в середньому:[9]
В умовах обмежених ресурсів, МКЧХ у своїх рекомендації по лікування травм в період військових конфліктів, описує досвід виготовлення шин Белера з підручних матеріалів (наприклад дерев'яних дощок) по наведеним кресленням.[10] МодифікаціїВ наукових публікаціях є багато описаних модифікацій шини Белера (та різноманітних приставок до неї)[11][12][13], а також зареєстрованих пантенів винаходів, що начеб-то покращували виріб,[14][15] однак місце в практичному використанні вони не посіли. Лікарі МКЧХ в своїй практиці іноді використовують дещо модифіковану шину Белера[16] Використання Перед використанням на металевий каркас шини Белера навішується або спеціальний тканинний гамачок[17] або вона бинтується звичайним широким марлевим бинтом (еластичним бинтом)[18]. Шина встановлюється на ліжко пацієнта (можливо використання ліжок без бокових стінок)[9] Шина може використовуватися при переломах кісток нижньої кінцівки (переломи стегна, гомілки, кісток стопи) методом скелетного витягування.[1] Після використання, тканина утилізується, а каркас шини обробляється дезинфікуючими засобами. Див. такожПримітки
ПосиланняДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
