Шина (медицина)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шина.

Шина медична — медичний виріб для фіксації травмованої чи «хворої» частини тіла (кінцівки, шия тощо). Шини виготовляють з твердого, міцного і пластичного матеріалу (металу, гіпсу, дерева, пластмаси).

Типи шин

За метою, з якою їх застосовують: Розрізняють транспортні (тимчасові) і лікувальні (постійні) шини.

За методикою виготовлення: Шини бувають стандартні та імпровізовані.

До перших належать драбинні шини (запропоновані німецьким лікарем Крамером), пневматичні та вакумні шини, а також ті, що мають пристосування для витягання кінцівки (Дітеріхса, Томаса, Кендрік (Kendrick[1])).

До імпровізованих шин належать усі підручні елементи оточувального середовища, які можна застосувати для знерухомлення відповідної ділянки.

Застосування

Основна мета застосування шин — іммобілізація ушкодженої чи хворої частини тіла (найчастіше це кінцівки) для досягнення нерухомості, наприклад кісток у місці перелому. При цьому зменшується ймовірність додаткової травматизації уламками кісток м'яких тканин, судин та нервів, також зменшується інтенсивність больового відчуття у постраждалого, що сприяє попередженню травматичного шоку. Непорушність в місці перелому забезпечують накладенням спеціальних шин або підручними засобами шляхом фіксації щонайменше двох прилеглих суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.
Імпровізовані шини виготовляють на місці, де трапився нещасний випадок, з підручного матеріалу. Транспортні шини, як правило, накладають на одяг і взуття. При накладанні шини на оголену ділянку тіла необхідно захистити кісткові виступи (кісточки, відростки) м'якою тканиною або іншим матеріалом.

Шина Крамера

Першочергово придумана Крамером[2] для знерухомлення верхньої кінцівки.[3] Функціонально придатна до використання в сучасних умовах в практичній медицині.[4][5] Виготовляється з корозійно стійкого металу (дроту), довжиною від 0,30 м до 1,50 м. Початково була придумана для знерухомлення верхньої кінцівки. Основним недоліком є швидка зношуваність, великі розміри.

Шина Дітеріхса

Придумана Дітеріхсом для фіксації та витягання нижньої кінцівки.[6] Зроблена з дерева. Складається з 4 елементів, довжина регулюється, мінімальна 1 м. Основний недолік, функціональність: важко і довго накладати, розміри та вага.

Пневмошини

Винахід початку XXI ст. Виготовляється цілковито з еластичного пластику, або у поєднанні із гумою. Являє собою двохстінкову трубу різних форм. Між стінками герметичний простір з одним або декількома клапанами, через які повітря: закачують помпою, утримують щоб не виходило, чи випускають з внутрішнього простору шини. Також є помпа.

Зручна у використанні, легка, займає відносно небагато місця, дуже легко і відносно швидко застосовується. Основний недолік - нестійкість до шкідливих факторів зовнішнього середовища (волога, температура, ультрафіолетове світло), швидка зношуваність.

Вакуумні шини

Докладніше: Вакуумна шина

Виготовляють з еластичного пластику, набагато товстішого і міцнішого ніж пневмошини. Загалом, прямокутної форми, різних розмірів, двохстінкові, внутрішнє середовище заповнене специфічними пластиковими "кульками", є один або кілька клапанів (металічні), помпа зворотньої тяги, липкі стрічки або ремені.

Специфічні шини

Картонні шини медичні одноразового використання

Вимоги до шин

Важливими вимогами до шин, особливо тих, що використовують для першої медичної допомоги, є вага та розміри, швидкість їх застосування, можливість багаторазового використання та якісного очищення, довготривале зберігання із збереженням функціональної придатності, рентгенологічна прозорість. Від так сучасні пристрої найчастіше виготовляють з легких але твердих сплавів металів, синтетичних (карбон, поліетилен) матеріалів. Щодо шин, котрі використовуються у військовій медицині є ряд особливих вимог: стійкість до критичних температур, шкідливих факторів зовнішнього середовища, відсутність яскравих та контрастних кольорів, підвищена вологостійкість, легке очищення та висушування, мала вага та невеликі розміри у складеному стані, максимально прийнятна універсальність (одним типом шини можна іммобілізовувати різні анатомічні ділянки тіла людини де наявне ушкодження).

Лікувальні шини застосовують головним чином у вигляді лонгет, виготовлених з гіпсу або полівіку, та у вигляді спеціальних шин (Белера, ЦІТО (Богданова), Брауна)[11], які призначені для лікування переломів кісток методом витягання.

Також, лікувальні шини застосовують при травмах м'яких тканин (наприклад у спортсменів при розтягненні), з метою зменшення навантаження на ушкоджену ділянку.

Шини застосовуються у стоматологічній практиці, наприклад при переломі щелеп. Особливий вид лікувально-корегуючих шин застосовують в ортодонтії, у побуті ці шини часто називають «брекетами».

Див. також

Примітки

  1. ↑ Медсанбат: шина з витяжкою Kendrick (опис процедури). Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
  2. ↑ Cramer, Friedrich. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  3. ↑ Черенько М. П., Ваврик Ж. М., 2004, С.208
  4. ↑ Станом на 2023 рік
  5. ↑ Медичні маніпуляції в алгоритмах посібник. — 2-е видання. — Тернопіль: ТДМУ, 2005.— 324 с. ISBN 966-673-057-X. — С.120
  6. ↑ Медичні маніпуляції в алгоритмах посібник. — 2-е видання. — Тернопіль: ТДМУ, 2005.— 324 с. ISBN 966-673-057-X. — С.108-112, 120—121
  7. ↑ Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим із травмою шийного відділу хребта та спинного мозку // Український нейрохірургічний журнал. - №3 (43), 2008. - С.33
  8. ↑ Медсанбат: шина з витяжкою Kendrick (опис процедури)
  9. ↑ Домедична допомога (керівництво рятувальника). Вандер К.О. та інш..- 2014. - 411 с. Ел.джерело [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.] (С.85-87)
  10. ↑ Черенько М.П., Ваврик Ж.М., 2004, С.210
  11. ↑ Скрипниченко Д. Ф. Хірургія : підручник. — 4-е вид., випр. і доповн.. — Київ : Вища школа, 1992. — 581 с. — ISBN 5-11-003837-6. (С.111)

Джерела

Література

Посилання