Шатровий стильШатрови́й стиль — архітектурний стиль у Московії XVI — XVII століть, створений італійськими митцями. Його характерною особливістю є відмова від хрещато-баневої системи. У шатрових храмах все навантаження розраховано на стіни храму, так званий принцип «восьмерик на четверику», а завершенням композиції править шатро з маківкою[1]. Один із найдавніших зразків — Церква Вознесіння в Коломенському за проектом італійського архітектора П'єтро Аннібале. Шатрові храми в Московському царствіРозквіт конструкції кам'яних храмів у Московському царстві в середині XVI ст. після стилю хрестових-купольних храмів виявився у виникненні нового стилю — шатрового будівництва, заснованого на національних традиціях дерев'яного зодчества, різьблення, вишивки, розпису. На відміну від хрестово-купольних храмів шатрові не мають всередині стовпів і вся маса будівлі тримається лише на фундаменті[2]. Підстава шатра — звичайно восьмигранне — частіше спирається на квадратний у плані об'єм[3]. Одними з перших пам'яток цього стилю є Покровська церква в Олександрівській слободі (нині місті Олександрів), побудована близько 1513 р.[4], церква Вознесіння в селі Коломенському, побудована в 1532 р. за наказом великого князя Василя III, на честь народження в нього сина Івана, майбутнього царя Івана Грозного[2]. У XVII столітті розвиток шатрової архітектури був припинений патріархом Никоном[4][5]. Шатровий стиль в УкраїніХрамова шатрова архітектура була поширена майже виключно лише на великоросійських землях. На теренах тодішньої Гетьманщини цей стиль практично невідомий (окрім Варваринської дзвіниці в Китайгороді[джерело не вказане 1141 день][6]). Але шатрові дзвіниці існували при київських храмах Іллі та Миколи Доброго, така ж утрачена дзвіниця знищеної Успенської церкви в с. Баришівка (всі — XVIII ст.). На Слобожанщині — дзвіниці Покровського собору в Харкові (1689), Мовчанського монастиря в Путивлі (бл. 1700) та ще одна, втрачена — при Воскресенській церкві в Сумах (1702)[джерело не вказане 1141 день]. Галерея
Див. також
Примітки
|