Село розташоване вздовж річки Шатавка, яка починається неподалік на схід від села, за 15 км від райцентру міста Кам'янець-Подільський на півночі району. Через село проходить автомобільна дорога Н03 (Житомир — Чернівці). Біля села великі лісові масиви та кряж Товтр.
Клімат
Шатава знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія
Вперше в історичних джерелах село Ступинці (так раніше називалися Маків та Шатава) згадується в 1482 році як володіння Вахни та Клари з Нищеслава. У свій час ця назва об'єднувала два поселення.
1558 р. перша документальна згадка про село Шатава.
Після численної зміни власників у 1565 році частина Ступинців залишилась у розпорядженні П'ясецьких, а село Шатава належало Гербуртам.
1750 р. Шатава отримала привілеї містечка, згодом підтверджені польським королем 1782 року з наданням дев’яти щорічних ярмарків.[1] Згідно з привілеєм, містечку надавався герб із зображенням святого патрона громади — Апостола Хоми. За даними Адама Бонецького, засновник — Константій Лянцкоронський, мечник гостинський, дідич сіл Швайківці та Шманьківці; його дружиною була Юстина Злотницька, першим чоловіком якої був Юзеф Маковецький.[2]
Дідичами містечка були, зокрема, представники роду Маковєцких:
Міхал — скарбник червоногородський
Стефан (бл. 1730—1801) — барський конфедерат, син попереднього; маршалок сеймику boni ordinis у Кам'янці-Подільському у вересні 1760; у 1761-7 сприяв відбудові міста, замку у Кам'янці-Подільському, запровадив освітлення вулиць[3]
У 1787 р. Войцех Раціборовський купує Шатаву в додачу до Макова.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
В енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза і І. Ефрона наприкінці XIX століття було написано: Шатава (Шатов) — містечко Подільської губернії, Кам'янець-Подільського повіту, в 17 верстах на північний-схід від повітового міста, при річці Шатаві. 855 жителів, православна церква, 2 єврейських молитовних будинки, народне училище, винокурний завод.
Не обминула село Друга світова війна. До Німеччини насильно було вивезено 86 чоловік.
У 1864 р. була відкрита церковно-приходська початкова школа, 1947 р. – семирічна школа, 1968р. – восьмирічна школа, 1990 р. – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,1999 р. – школа реорганізована в школу естетичного виховання І-ІІІ ступенів, 2003 р. – НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, колегіум». Вагомий внесок в історію школи вклав Березін Віктор Борисович. З 1949-1959 рік навчався в Маківській СШ., а згодом у Львівський середній СШ №6, на механічному факультеті Львівського політехнічного інституту. Служив в армії. Працював у Шатавській восьмирічній школі вчителем математики, з 1972 року працював директором Шатавської школи - комплексу естетичного виховання І-ІІІ ступенів. Указом президента України 25.09.2002 року №874 за особисті заслуги, високий професіоналізм у справі навчання та виховання та виховання молоді, вагомий внесок у розвиток національної освіти удостоєний почесного звання «Заслужений вчитель України».
У 2000 р. з ініціативи Василя Варвалюка місцевого педагога в школі був відкритий краєзнавчий музей села, розміщений в трьох залах.
Шатавський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, колегіум, так на сьогодні звучить повна назва школи, директором якої є Чорний Володимир Михайлович.
У 2015 році утворилася Маківська сільська об'єднана територіальна громада однією з перших в області. І її головою обрали Анатолія Кушніра. Анатолій Аркадійович мав досвід такої роботи, адже з 2006 року був Маківським сільським головою, членом правління Асоціації міст і сіл України, голова Палати сільських і селищних рад. До створення об’єднаної територіальної громади наша сільська рада була однією з найбільших в Україні. Вона об’єднувала чотири села і налічувала шість тисяч мешканців. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
25 жовтня 2020 року громада Маківської ОТГ, обрала сільським головою Галачинського Владислава Станіславовича. Успішно працюють і розвиваються школа, бібліотека, приватні підприємства.
↑Szczygielski W. Makowiecki Sfefan h. Pomian o przydomku Szeliga (ok. 1730—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — G. — t. XIX/2, z. 81. — S. 229—230. (пол.)
Використано матеріал з статті Володимира Захар'єва з газети «Є!»
Мазур Л. — Маків з найдавніших часів до 1917 року / «Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій. Збірник науково-краєзнавчих праць. Випуск V» — Дунаївці — Кам'янець-Подільський (2013)
Пустиннікова Ірина. — Краків і Варшава? Ні, МАКІВ І ШАТАВА / спец. для «ПОДОЛЯНИНА» — 26.10.2012