До 1939 року знаходилось у складі Польщі. 1940 року було передано до складу Литовської РСР. Статус міста отримало 1956 року, з 1972 року — районний центр.
Специфіка
Місто є важливим польським культурним центром у Литві (71% населення — поляки). Є цегляний католицький костел апостола Петра (1568 його зайняли реформатські євангелісти), збудований 1410, істотно перебудований 1835, розширений у 1949 та 1986. Також православна каплиця св. Тихона. 2 гімназії, середня школа „ Santarv , публічна бібліотека, пошта, районна лікарня, ратуша, кінотеатр «Шалча» та будинок культури.
На гербі міста зображені три лісові горіхи , які символізують солідарність між різними етнічними групами населення.
↑Šalčininkai. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, X t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.X: Samnitai-Šternbergas, 523 psl. (лит.)
↑Šalčininkai. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 150 psl. (лит.)