Чугуївський повіт
Чугуївський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Бєлгородської губернії та Харківського намісництва (1780—1797) Російської імперії. Адміністративним центром було місто Чугуїв. ГеографіяРозташуванняЧугуївський повіт межував з Харківським, Вовчанським та Ізюмськими повітами Харківського намісництва. Також на півдні межує з Катеринославським намісництвом. А на сході з Воронізьким намісництвом. РічкиНайбільшою річкою у повіті є Сіверський Донець, який бере початок у Бєлгородському повіті Курського намісництва, протікає по Катеринославському намісництву та впадає в річку Дон. В Сіверський Донець впадають, з лівої сторони річки: Бабка, Уда, Мжа; з правої сторони: Хотімля, Бурлук, Гнилиця. ІсторіяУ 1639 році зі складу Белгороского повіту був виділений Чугуївський повіт з центром в Чугуєві. З півночі повіт межував з Бєлгородським повітом а з півдня з Малою Ногайської Ордою.[1] При створенні Харківського намісництва до його складу ввійшов Чугуївський повіт (разом з Бєлгородським, Корочанським, Салтівським, Хотмижським, Вільнівським, Суджанським та Путивльським повітами) розформованої Бєлгородської губернії. У 1797 році повіт було розформовано, зокрема місто Чугуїв стало позаштатним містом новоутвореного Зміївського повіту. НаселенняСтаном на 1787 рік у повіті налічувалося 94 поселень. Мешканців було 28 366 душ, чоловічої статі, та 28 379 жінок. Всього у Чугуєві, та повіті кількість мешканців налічувало 59 758 душ. Керівники повітуПовітові маршалки шляхти
Примітки
Джерела
|