Краснокутський повіт

Краснокутський
Губернія	Харківське намісництво
Центр	Краснокутськ
Створений	1780
Скасований	1797
Площа	151 270 десятин 1907 сажен[1]
Населення	38 715 осіб (1785)[2] осіб

Краснокутський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Харківського намісництва Російської імперії. Адміністративним центром було м. Краснокутськ. Площа повіту — 151 270 десятин 1907 сажен[1].

Географія

Повіт межував на півночі з Охтирським, на північному сході та сході з Богодухівським, а на південному сході з Валківським повітами Харківського намісництва. Також він межував на південному заході з Новосанжарським, а на заході з Зіньківським повітами Катеринославського намісництва.

Історія

Повіт було утворено з частин Краснокутського, Богодуівського та Котелевського комісарств Охтирської провінції. Також у його відомство було передане російське населення, яке проживало у цих деяких поселеннях цих комісарств, і відносилось до Бєлгородського повіту Бєлгородської провінції Бєлгородської губернії[3].

1797 року повіт був ліквідований, і його територія увійшла до складу Охитирського та Богодухівського повітів Слобідсько-Української губернії. Пізніше повіт не був відновлений, а його центр — м. Краснокутськ було перетворено на заштатне місто Богодухівського повіту Слобідсько-Української, а з 1835 року — Харківської губернії.

Населення

Станом на 1785 рік у повіті налічувалося 34 населених пункти, в тому числі 14 слобід, 9 села, 5 деревень та 6 хуторів.

У повіті проживало 38 715 осіб (19 425 чол. та 19 290 жін.)[2].

Примітки

1. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. — К., 1991. — С. 107.
2. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. — К., 1991. — С. 106.
3. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. — С. 150—151.

Джерела

Описи Харківського намісництва. — К., 1991.