Чотири пережитки

Термін Чоти́ри пережи́тки (буквально — четверо старих, кит. трад. 四舊, спр. 四旧, піньїнь: sì jiù, акад. си цзю) — означає Старе мислення (кит. трад. 舊思想, спр. 旧思想, піньїнь: jiùsīxiǎng, акад. цзюсисян), Стара культура (кит. трад. 舊文化, спр. 旧文化, піньїнь: jiùwénhuà, акад. цзювеньхуа), Старі звички (кит. трад. 舊習慣, спр. 旧习惯, піньїнь: jiùxíguàn, акад. цзюсигуань), Старі звичаї (кит. трад. 舊風俗, спр. 旧风俗, піньїнь: jiùfēngsú, акад. цзюфэнсу) і стосується Культурної революції в Китаї: у межах тодішньої державної політики було ухвалене рішення покінчити з «чотирма пережитками». Кампанія почалася в Пекіні 20 серпня 1964 й мала назву «Скрушити чотири пережитки» (кит. трад. 破四舊, спр. 破四旧, піньїнь: pò sì jiù, акад. по сы цзю)

Термінологія

Термін «Чотири пережитки» вперше з’явився 1 червня 1966 року в газеті «Женьмінь жибао» в редакційній статті Чень Бода «Змітайте всіх коров’ячих демонів і змійових духів», де Старі речі описувалися як антипролетарські, «накинуті експлуататорськими класами, [і] так, що отруюють уми людей протягом тисячоліть». Однак ніколи не було чітко визначено, які обичаї, культури, звички та ідеї конкретно становили «Чотири пережитки».[1]

8 серпня Центральний комітет Комуністичної партії Китаю використав цей термін на своєму 8-му національному з'їзді. Термін був схвалений 18 серпня Лінем Бяо на масовому мітингу, а звідти він поширився на журнал «Хунці», а також на хунвейбінські видання.[1]

Заклики до знищення «чотирьох пережити» зазвичай не стояли окремо, а протиставлялися надії створити «чотири новації» (нові обичаї, нова культура, нові звички, нові ідеї).[2]

Хід кампанії

Директиви

Компартія Китаю давала дуже розпливчасті директиви, що є чотирма пережитками. В результаті стали масово знищуватися об'єкти культури, створені до 1949 року, включаючи дорогоцінні витвори мистецтва давнини. Особи, які зберігають «пережитки» у себе вдома, ризикували зазнати суворих покарань. [3]

Руйнування традиційних цінностей Китаю та культурних пам'яток

Мао Цзедун говорив ще на ранніх стадіях Культурної революції (1964)[4], що «Чотири пережитки мають бути зметені». Хунвейбіни, на заклик Мао Цзедуна, руйнували численні архітектурні пам'ятники, спалювали старі книги, рвали картини, били старий посуд і кераміку. Генеалогічні книги, що зберігаються в знатних сім'ях століттями, були спалені. Чимало культурних цінностей було знищено безповоротно, а їх власники покарані. Інтелігенти зазнавали цькування, знущань, тортур, їх кидали у в'язниці та вбивали. [3]

Для захисту від хунвейбінів Забороненого міста, прем'єр-міністр Чжоу Еньлай наказав закрити ворота і поставив війська для охорони від можливого вторгнення загонів хунвейбінів.

У Тибеті та Внутрішній Монголії було майже повністю знищено історичну спадщину народів цих країн, під маркою боротьби з «чотирма пережитками» проводилися масові репресії, форсована китаїзація тибетців та монголів.

Популярні гасла

• «Знищимо чотири старі, зведемо чотири нових»[5]
• «Роздавимо погані елементи»
• «Роздавимо імперіалізм»

• 

  Карта Пекіна 1968 року, на якій показано вулиці та пам’ятки, перейменовані під час Культурної революції. Більшість перейменувань пізніше було скасовано

  «Роздавимо іноземну релігію»
• «Роздавимо християнство»
• «Роздавимо контрреволюціонерів»

Реакція компартії

Офіційної статистики про масштаби руйнування не було опубліковано. 1978 року інформація про розгроми потрапила за кордон у великому обсязі.[6]

Відновлення розгромлених цінностей

Лише з 1990 року розпочалося широкомасштабне відновлення культурних та історичних цінностей, знищених під час Культурної революції. Чимало цінностей було створено заново, імітовано та підроблено.[7]

Примітки

1. Lu, Xing. Rhetoric of the Chinese Cultural Revolution: The Impact on Chinese Thought, Culture, and Communication. University of South Carolina Press. pp. 61–62.
2. Coderre, Laurence (2021). Newborn socialist things : materiality in Maoist China. Durham: Duke University Press. p. 2. ISBN 978-1-4780-2161-2. OCLC 12
3. Wen, Chihua. Madsen, Richard P. (1995). The Red Mirror: Children of China’s Cultural Revolution. Westview Press. ISBN 0-8133-2488-2
4. Law, Kam-yee. (2003). The Chinese Cultural Revolution Reconsidered: beyond purge and Holocaust. ISBN 0-333-73835-7
5. Boxun.com zongjiaoxinyang [Архівовано 2007-12-24 у Wayback Machine.] ^[недоступне посилання — історія]
6. Roberts, Richard H. (1995). Religion and the Transformations of Capitalism. Routledge publishing. ISBN 0-415-11917-0
7. Chinafraud. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 15 вересня 2007.