Теорія трьох світів

Тео́рія трьох світі́в (кит. трад. 三個世界的理論, спр. 三个世界的理论, піньїнь: Sān gè Shìjiè де Lǐlùn) — теорія, розроблена китайським комуністичним лідером Мао Цзедуном, яка стверджує, що міжнародні відносини складаються з трьох політико-економічних світів: Першого світу — наддержав США й СРСР, Другого світу — «проміжних сил, наприклад Японії, Європи й Канада», і Третього світу — «Азія, крім Японії», «вся Африка… і Латинська Америка».[1]

1974 року тодішній китайський віцепрем'єр Ден Сяопін пояснював Теорію трьох світів у виступі в Організації Об'єднаних Націй, обґрунтовуючи співпрацю Китаю з некомуністичними країнами.

Теорія трьох світів, розроблена Мао Цзедуном, відрізняється від західної Теорії трьох світів (запропонованої Альфредом Сові у 1952 році). Західна теорія стверджує, що Перший світ включав Сполучені Штати та їх союзників, Другим світом був Радянський Союз та його союзники, а Третім світом були нейтральні країни, що не обрали сторону.

Критика

У 1970-х роках Албанська партія праці на чолі з Енвером Ходжою почала відкрито критикувати маоїстську теорію трьох світів, описуючи її як антиленінську та шовіністичну теорію. Ця критика була детально описана в друкованих роботах Енвера Ходжі, а також в газеті Партії праці Албанії Zëri i popullit. Публікація цих робіт і активна критика теорії трьох світів в албанських ЗМІ зіграли роль у зростаючому ідеологічному розриві між Албанією та Китаєм, який зрештою завершився засудженням Албанією Китайської Народної Республіки та маоїзму через «ревізіонізм».[2][3]

Примітки

1. К вопросу о различии трёх миров. web.archive.org. 9 квітня 2016. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 3 травня 2024. [Архівовано 2016-04-09 у Wayback Machine.]
2. Ходжа, Энвер. Империализм и революция (російською) . Тирана: 8 Нентори. с. 290—390.
3. Biberaj, Elez (1986). Albania and China: a study of an unequal alliance. Westview special studies in international relations. Boulder: Westview Pr. p.