|
Чарльз Лаєлл
Сер Чарльз Лаєлл, або Лайєлл (англ. Sir Charles Lyell; 14 листопада 1797— 22 лютого 1875) — шотландський геолог, вулканолог, палеонтолог та гляціолог, основоположник сучасної геології; баронет, член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу. Найзнаніший як автор трактату «Принципи геології», який популяризував уніформізм — ідею, що Земля була сформована тими ж процесами, що відбуваються і зараз. Лаєлл також один з перших, хто вважав (на основі геологічних аномалій), що Земля старша за 300 млн років. Лаєлл був близьким другом Чарльза Дарвіна. ЖиттєписНародився в Кінорді в області Ангус, Шотландії. Походив з багатої сім'ї[ru], статки якої забезпечив його дід, який вступив на службу матросом у королівський флот, де зумів стати скарбником на великих кораблях. 1778 року, під час війни за незалежність США, він був секретарем командувача Британського флоту Джона Байрона й скарбником флагманського корабля «англ. HMS Princess Royal»[5]. Посада дозволила йому після виходу у відставку придбати 5000 акрів землі в Шотландії, разом з будинком Кіннорді і замком Інверкваріті[en] поблизу Кірремюра[en][6]. Шотландські володіння успадкував батько Чарлза. Одружився він зі Френсіс Сміт (†1875). Чарлз став їхнім первістком. Навчався в Ексетер коледжі Оксфордського університету. У 1819 р. здобув ступінь бакалавра, і в Лондоні зайнявся юридичними науками. У 1825 р. з'явилися його перші друковані праці. Був президентом Геологічного товариства Лондона, академіком Королівського коледжу в м. Лондоні. 1832 року одружився з Мері Елізабет Лаєлл[7]. У 1848 р. отримав титул лицаря-бакалавра, в 1864 р. — в баронета. Помер у м. Лондоні. Похований у Вестмінстерському абатстві.
Праці і поглядиНайбільшим результатом наукової діяльності Лаєля залишаються «Принципи», розділені ним згодом на дві окремі книги: «Елементи геології — історія земної кори» та «Принципи геології — діяльність сучасних геологічних агентів» (динамічна геологія). Перша робота витримала за життя автора 8, а друга — 11 видань, з яких кожне представляє ґрунтовну переробку попереднього на підставі нових спостережень, причому найважливіші з цих спостережень перевірялися особисто Лайєлем. У цих книгах знайшли відбиття дві улюблені теорії Лайеля — актуалізм і уніформізм. У своїй праці «Принципи геології» у трьох томах (1830—1833) Лаєлл розробив вчення про повільну і безперервну зміну земної поверхні під впливом постійних геологічних чинників. Він переніс нормативні принципи біології в геологію, побудувавши тут теоретичну концепцію, яка згодом зробила вплив на біологію. Інакше кажучи, принципи вищої форми він переніс (редукував) на пізнання нижчих форм. Однак Земля для Лаєля не розвивається в певному напрямку, вона просто змінюється випадковим, недоладним чином. До того ж зміна — це у нього лише поступові кількісні зміни, без стрибка, без перерв поступовості, без якісних змін. Лаєлл стежив за новими явищами в науці, показував своє ставлення до дарвінізму й до питання про доісторичну людину. Визнаючи велике значення поглядів Дарвіна, Лаєлл разом з Гукером переконав його опублікувати відому роботу — «Походження видів». Визнавши ґрунтовність його доводів, незважаючи на свої 60 років, Лаєлл цілком, хоча не без сумнівів і коливань, прилучився до вчення Дарвіна, відмовившись від багатьох поглядів, якими керувався протягом усієї своєї наукової діяльності. Точно так само за 60 років було Лаєлю, коли він познайомився з відкритими Буше де Пертом в долині Сомми залишками «допотопної» людини (пізніше його назвуть неандертальцем). Незважаючи на те, що ці відкриття викликали загальну недовіру, Лаєлл, переконавшись на місці в їхній достовірності, не тільки підтримав Буше де Перта своїм авторитетом, але, зацікавившись взагалі питанням про стародавню людину, об'їхав всі цікаві в цьому відношенні місцевості Західної Європи. У результаті з'явилася остання велика робота Лаєля, «Давність людини», що являє собою зібрання всіх накопичених уривчастих даних про доісторичну людину, блискуче освітлених і заново перевірених. Робота Лаєля привернула увагу вчених і дала стимул до подальших досліджень у цьому напрямку, завдяки яким виникла згодом галузь науки — доісторична археологія. Нагороди
Вшанування
Див. такожПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
