Чайка Євген Іванович
Євге́н Іва́нович Ча́йка (12 (25) лютого 1902, Розбишівка — 16 листопада 1976, Київ) — український радянський патологоанатом, доктор медичних наук (з 1940 року), професор (з 1940 року), Заслужений діяч науки УРСР (з 1957 року). Біографія
}} Народився 12 (25 лютого) 1902 року в селі Розбишівці (тепер Гадяцького району Полтавської області). У 1927 році закінчив Київський медичний інститут. З 1934 року працював у Київському медичному інституті. 11 лютого 1941 року захистив докторську дисертацію на тему: «Сполучнотканинний скелет серця і його значення в патології». У 1942 році обраний вченою радою завідувачем кафедри патологічної анатомії[1]. У 1943–1958 роках проректор інституту. Помер 16 листопада 1976 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2). Родина
Наукова діяльністьПраці присвячені вивченню реактивних змін сполучної тканини, бруцельозу, брайтової хвороби, панкреатиту, хвороб крові тощо. НагородиНагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, іншими орденами, медалями[2]. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia