uk %D0%A6%D0%B8%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D0%BB %D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9 %D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Цимбал Анатолій Андрійович
Цимбал Анатолій Андрійович
Народився	5 липня 1928 ; Глобине, Кременчуцька округа, Українська СРР, СРСР
Помер	3 травня 2011 (82 роки) ; Омськ, Росія
Поховання	Омськ
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	скульптор
Alma mater	Пензенське художнє училищеd (1963) і Омський державний педагогічний університетd (1972)
Вчителі	Курдов Володимир Георгійовичd
Знання мов	російська
Членство	Спілка радянських художників України і Спілка художників Росіїd
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Цимбал.

Анатолій Андрійович Цимбал (5 липня 1928, Глобине — 3 травня 2011, Омськ) — український і російський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1969 року^[1] та Спілки художників Росії^[2].

Біографія

Народився 5 липня 1928 року в селі Глобиному (нині місто у Кременчуцькому районі Полтавської області, Україна). Протягом 1946−1949 рокыв навчався у Кременчуцькому художньо-архітектурному училищі^[1]. Член КПРС з 1958 року. У 1963 році закінчив Пензенське художнє училище, де навчався у Володимира Курдова, А. Малахова, Г. Лавінського. Протягом 1963—1969 років працював у Кременчуцьких художніх майстернях^[1]. Мешкав у Кременчуці в будинку на вулиці Гоголя, № 3, квартира № 28.

1972 року закінчив художньо-графічний факультет Омського педагогічного інституту імені Горького і з того ж року працював у Творчо-виробничому комбінаті Омського відділення Художнього фонду РРФСР. Помер в Омську 3 травня 2011 року^[2]. Похований в Омську на Ново-Південному цвинтарі.

Творчість

Працював у галузях станкової і монументально-декоративної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

«Ветеран війни» (1965);
«Геолог» (1968, дерево);
«Ми ковалі» (1969, гіпс тонований);
«Північ» (1969);

монументальна скульптура

монумент воїнам Радянської армії—сибірякам у смт Полтавці Омської області Росії (1967);
ліпна прикраса нової будівлі Омського залізничного вокзалу: рельєфний орнамент та розпис, всілякі розетки та плафони навколо люстр та ламп^[1];
пам'ятник річникам Іртиського річкового басейну, загиблим у роки німецько-радянської війни, встановлений біля Будинку культури «Ювілейний» в Омську^[1];
горельєфи «Історія та сучасність» на фасаді головного корпусу Омського державного технічного університету^[1].

Також автор омських пам'ятників Лізі Чайкіній (1995), Георгію Жукову (1995), Жертвам уфимської трагедії 1989 року (2000); Тарасові Шевченку у Сургуті (2007)^[2].


у майстерні скульптора	робота з деревиною	ескіз пам'ятника воїнам-переможцям	пам'ятник Георгію Жукову	робота над створенням пам'ятника Тарасові Шевченку

Брав участь у обласних виставках з 1963 року, зональних — з 1967 року, республіканських — з 1969 року.

Відзнаки

У 2008 році його ім'я включено до Книги Пошани діячів культури міста Омська^[3].
20 серпня 2010 року нагороджений українським орденом «За заслуги» III ступеня^[4].