Цивільна гвардія (Іспанія)

Цивільна гвардія (Іспанія)
Цивільна гвардія (Іспанія)
Гарнізон/Штаб	Calle de Guzmán el Bueno, Мадрид
Гасло	Честь мій знак
Вебсайт	guardiacivil.es(ісп.)(кат.)(галіс.)(баск.)
	Медіафайли на Вікісховищі

Цивільна гвардія (ісп. Guardia Civil ;[ˈɡwaɾðja θiˈβil]) — найстаріший правоохоронний орган Іспанії та одна з двох національних поліцейських сил. Будучи національною жандармерією, вона має військовий характер і відповідає за цивільну поліцію під керівництвом як Міністерства внутрішніх справ, так і Міністерства оборони^[1]^[2]. Роль Міністерства оборони обмежена, за винятком часів війни, коли Міністерство має виключні повноваження^[1]^[3]. Корпус розмовно відомий як benemérita (авторитетний). У щорічних опитуваннях іспанці загалом вважають національну установу, яку найбільше цінують, а за нею йдуть інші правоохоронні органи та збройні сили^[4].

Він відіграє регулярну національну роль, виконує певні іноземні миротворчі місії та є частиною Європейських сил жандармерії. Будучи національною жандармерією, Цивільна гвардія була створена за зразком Національної жандармерії Франції та має багато подібностей^[1].

У рамках своїх повсякденних обов’язків Цивільна гвардія патрулює та розслідує злочини в сільській місцевості, включаючи автошляхи та порти, тоді як Національна поліція займається безпекою в міських ситуаціях. У більшості міст також є муніципальна поліція. Ці три сили на національному рівні координуються Міністерством внутрішніх справ. Громадянська гвардія зазвичай дислокується в casas cuartel, які є як невеликими житловими гарнізонами, так і повністю обладнаними поліцейськими дільницями.

Історія

Громадську гвардію було засновано як національну поліцію в 1844 році під час правління королеви Іспанії Ізабелли II 2-м герцогом Ахумадою і 5-ю маркізою Амарільясою, нащадком імператора ацтеків Моктесуми II в 11-му поколінні. Раніше за правоохоронні органи відповідало «Святе братство», організація муніципальних ліг. Корупція була поширеною в Братстві, де чиновники постійно підлягали місцевому політичному впливу, а система була в основному неефективною за межами великих міст^[5]. Злочинці часто могли уникнути правосуддя, просто переїжджаючи з одного району в інший^[5]. Перша поліцейська академія Guardia була заснована в місті Вальдеморо, на південь від Мадрида, в 1855 році. Випускникам давали відомий нині трикутний або кавалерський капелюх Guardia як частину їхньої парадної форми.

Спочатку Гвардії було доручено покласти край грабежам на національних дорогах, особливо в Андалусії, яка стала сумно відомою численними пограбуваннями та крадіжками бізнесменів, торговців, мандрівників і навіть іноземних туристів^[6]^[7]^[8]. Бандитизм у цьому регіоні був настільки ендемічним, що гвардії було важко повністю його викорінити. Ще в 1884 році один мандрівник того часу повідомив, що воно все ще існує в місті Малага та його околицях:^[9]

Улюблений і оригінальний спосіб розбійника з Малагеньо — тихенько підкратися до жертви, заховати її голову й руки в плащ, а потім позбавити її цінностей. Якщо він чинить опір, йому миттєво витравляють нутрощі спритним поштовхом ножа... [Іспанський розбійник] носить велику кількість амулетів і талісманів... усі безсумнівно ефективні проти кинджала ворога чи рушниці цивільної гвардії^[9].

Цивільна гвардія також отримала політичне завдання відновити та підтримувати власність на землю та рабство серед селян Іспанії королем, який бажав зупинити поширення антимонархічних рухів, натхненних Французькою революцією. Кінець Першої карлістської війни в поєднанні з нерівним розподілом землі, який став результатом першої Desamortización прем’єр-міністра Хуана Альвареса Мендісабаля (1836–1837), залишив іспанський ландшафт ураженим руйнуванням громадянської війни та соціальних заворушень, а уряд був змушений вжити рішучих дій для придушення стихійних виступів неспокійного селянства. На основі моделі легкої піхоти, яку Наполеон використовував у своїх європейських кампаніях, Guardia Civil була перетворена на військову силу високої мобільності, яку можна було розгорнути незалежно від несприятливих умов, здатну патрулювати та заспокоювати великі райони сільської місцевості. Його члени, які називаються «гардіями», до цього дня утримують основний патрульний підрозділ, сформований із двох агентів, зазвичай званих «пареджа» (пара), у яких один із «гардіа» ініціюватиме втручання, а другий «гардія» служить резервним для першого. За монархії до 1931 року відносини між Гітаносом були особливо напруженими^[10].

Озброєння

Вогнепальна зброя

Heckler & Koch USP Compact 9×19 мм (з 2020 року): пістолети USP були обрані між 2018 і 2019 роками, але випуск не розпочнеться раніше 2020 року, і може знадобитися до 2022 року, щоб випустити 12 000 пістолетів USP. ^[11]
Beretta 92 9×19 мм (поступово знято з виробництва H&K USP Compact)
Heckler & Koch MP5 9×19 мм
Heckler & Koch G36 5,56×45 мм
Heckler & Koch HK33 5,56×45 мм
Гвинтівка CETME калібру 7,62×51 мм

Літаки

CASA CN 235
INDRA P2006T

Гелікоптери

MBB BÖ-105
MBB/Kawasaki BK-117
Airbus H-135
Airbus H-365 Dauphin II

Див. також

Республіканська національна гвардія (Португалія)
«Іспанські бомби» від The Clash згадують громадянську війну в Іспанії

Примітки

Громадська гвардія має певні обов’язки щодо навчання та нагляду за основними приватними службами безпеки зі схожими назвами:^[12]

Guardas Rurales (заміські маєтки та природні заповідники)
Guardas de Caza (мисливські угіддя та заповідники)
Guardapescas Marítimos (рибні ферми та заповідники молюсків)

Міська гвардія Барселони не є частиною цивільної гвардії.

Література

↑ ^а ^б ^в Lutterbeck, Derek (2013). The Paradox of Gendarmeries : Between Expansion, Demilitarization and Dissolution (PDF). Geneva: Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces (DCAF). с. 27—30. ISBN 9789292222864. SSR Paper 8. Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2019. Процитовано 25 серпня 2020.
↑ Conoce a la Guardia Civil. Guardia Civil (ісп.). Процитовано 25 серпня 2020.
↑ Ley Orgánica 2/1986, de 13 de marzo, de Fuerzas y Cuerpos de Seguridad. Agencia Estatal Boletín Oficial del Estado (ісп.). Процитовано 25 серпня 2020.
↑ LaRazón.es (5 липня 2015). La Guardia Civil, la institución más valorada. La Razón. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 24 лютого 2016.
↑ ^а ^б de Rementeria y Fica, Mariano, Manual of the Baratero (transl. and annot. by James Loriega), Boulder, Colorado: Paladin Press, ISBN 978-1-58160-471-9 (2005)
↑ Quevedo, A. and Sidro, J., La Guardia Civil: La Historia de esta Institución, Madrid (1858)
↑ de la Iglesia, Eugenio, Reseña Histórica de la Guardia Civil, Madrid (1898)
↑ Driessen, Henk Driessen, The ‘Noble Bandit’ and the Bandits of the Nobles: Brigandage and Local Community in Nineteenth-century Andalusia, European Journal of Sociology 24, (1983), pp. 96-114
↑ ^а ^б Scott, Samuel P., Through Spain: A Narrative of Travel and Adventure in the Peninsula, Philadelphia, Pennsylvania: J. P. Lippincott Company (1886), pp. 130–131
↑ Arturo Barea, page 193 "The Forging of a Rebel", Viking Press Inc. 1972, SBN 670-32367-5
↑ La Guardia Civil recibirá 558 pistolas HK USP "Compact". defensa.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
↑ Pruebas para Guardas Rurales