Церкозої (Cercozoa) — тип найпростіших, що належить до групи ризарій (Rhizaria). Церкозої не мають спільних морфологічних особливостей на мікроскопічному рівні[4], тому систематичне визначення здійснюється за допомогою молекулярної філогенії на основі рРНК, будови актина чи поліубіквітина[5].
Опис
Група складається, переважно, з амебоїдів і джгутикових, які харчуються за допомогою ниткоподібних ретикулоподій. Вони можуть утворюватися частиною поверхні клітини, але у клітин ніколи не буває справжнього цитостома, як у багатьох інших найпростіших. Демонструють різноманітність форм [6], що робить складним їх визначення і класифікацію з точки зору структурних характеристик, хоча їх єдність підтверджується генетичними дослідженнями. Церкозої тісно пов'язані з форамініферами і радіоляріями, так званими раковинними амебами, і разом із ними утворюють групу під назвою Ризарії.
Підтипи
Іноді церкозої групують за формою, залежно від того, є вони «ниткоподібними» або «сітчастими»[7].
Ниткоподібні (підтип Filosa)
Найвідомішими церкозоями з цієї групи є Euglyphida, ниткоподібні амеби з раковинами, що містять кремнієві лусочки або пластини, які зазвичай трапляються в багатих поживними речовинами ґрунтах, воді та на водних рослинах. Деякі інші ниткоподібні амеби будують зовнішній скелет з органічних лусочок, в тому числі Tectofilosida і Gromia. Раніше їх відносили до Euglyphida під назвою Testaceafilosia. Ця група не є монофілетичною. До інших помітних ниткоподібних церкозой належать церкомонади.
Сітчасті (підтип Endomyxa)
Важлива група, що належить до цього підтипу — хлорарахніофітові водорості: амебоїди, що утворюють сітчастий плазмодій із переплетених псевдоподій (мероплазмодій). Вони відрізняються наявністю хлоропластів, які, мабуть, утворилися в результаті симбіозу із зеленими водоростями. Хлоропласти оточено чотирма мембранами, у перипластидному просторі яких є нуклеоморф - зредуковане ядро ендосимбіотичного еукаріота. Із цієї причини вони становлять великий інтерес для дослідників як живий доказ ендосимбіотичного походження органел.
Хлорорахніофітові водорості іноді належать до Filosa, а не до Endomyxa, і, навпаки, такі групи, як Gromia належать до Endomyxa[8]. Filosa мабуть є монофілетичноюгрупою, а Endomyxa - парафілетичною[9].
Крім того дві групи паразитів, Phytomyxea і Ascetosporea, і раковинні амеби Gromia можуть виявитися базальними у групі Cercozoa, хоча деякі філогенетичні дерева поміщають їх ближче до форамініфер.
Сюди ж були віднесені і Spongomonadea, які ще зовсім недавно вважалися амебозоями (Amoebozoa).
Деякі інші невеликі групи найпростіших з незрозумілим таксономіченим положенням вважають імовірними Cercozoa і цілком можливо, багато родів після подальшого вивчення будуть зараховані до цієї групи.
Філогенія
Філогенічна кладограма ґрунтується на дослідженнях Bass et al. 2009,[7], Howe et al. 2011[10] та Silar 2016[11].
↑Cercozoa. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 21 травня 2009.
↑Yasuhide Nakamura, Ichiro Imai, Atsushi Yamaguchi, Akihiro Tuji, Fabrice Not, and Noritoshi Suzuki (2015). Molecular Phylogeny of the Widely Distributed Marine Protists, Phaeodaria (Rhizaria, Cercozoa). Protist. 166 (3): 363—373. doi:10.1016/j.protis.2015.05.004. The phaeodarian clade contained 11 subclades which generally did not correspond to the families and orders of the current classification system. Two families (Challengeriidae and Aulosphaeridae) and two orders (Phaeogromida and Phaeocalpida) are possibly polyphyletic or paraphyletic, and consequently the classification needs to be revised at both the family and order levels by integrative taxonomy approaches.
_b_083.jpg)
_of_potatoes_(1914)_(14577838889).jpg)
