Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Цигани)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святих верховних апостолів Петра і Павла.
Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Цигани)
48°52′07″ пн. ш. 26°06′01″ сх. д. / 48.868638888889° пн. ш. 26.100305555556° сх. д. / 48.868638888889; 26.100305555556
Типцерква
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна
РозташуванняЦигани[1]
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1903
Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Цигани). Карта розташування: Україна
Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Цигани)
Церква святих верховних апостолів Петра і Павла (Цигани) (Україна)
Мапа
CMNS: Церква святих верховних апостолів Петра і Павла у Вікісховищі

Церква святих верховних апостолів Петра і Павла в Циганах — парафія і храм греко-католицької громади Борщівського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Цигани Чортківського району Тернопільської областb.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 392)[2].

Історія церкви

Перша згадка про парафію с. Цигани датується 1784 роком, про це відомо із церковних метрик, датованих 1784 роком, які вів о. Андрій Домінський.

Ймовірно, що парафія і церква були дочірніми до парафії с. Бурдяківці.

Від 21 вересня 1852 року парафія с. Жилинці була приєднана до парафії с. Цигани.

За душпастирювання о. Омеляна Глібовицького парафію села відвідували і гостювали в о. Глібовицького Іван Франко, Богдан Лепкий, Андрій Чайковський. У 1895 році український видатний поет Іван Франко в дерев'яній церкві читав «Апостол» та співав з хором[3][4].

З 1902 по 1903 рік було збудовано новий кам'яний храм, який існує й донині. Попередній, дерев'яний, тепер розташований в селі Дубівка Чортківського району і є діючим. Відомо, що цей храм до Циган привезли зі Скали-Подільської. У 1905 році нову церкву святих верховних апостолів Петра і Павла освятив Станиславівський єпископ Григорій Хомишин. Жертводавці будівництва — парафіяни. Автор іконостасу — Антон Стрільбицький з Більче-Золотого. Образи Ісуса Христа і Матері Божої на іконостасі написані Юліаном Панькевичем. Вперше церкву розписали в 1918 році (художник Дідушенко з Києва), вдруге — у 1991 році (художник Шевченко з Одеси). Архітектор — Адам Ланцуцький.

29 вересня 1929 року відбулася Свята Місія, яку провів о. Володимир Пародко, а у 2005 році — о. Михайло Шевчишин, ЧНІ.

До 1946 року парафія належала до Скальського деканату Станиславівської єпархії УГКЦ. З 1946 по 1991 року парафія і храм були підпорядковані РПЦ, з 1991 року — знову в лоні УГКЦ.

Біля церкви є каплиця з фігурою Божої Матері, два місійних хрести, два хрести з нагоди хрещення Руси-України. На церковному подвір'ї стоїть дзвіниця, збудована в 1905 році. На території парафії є три придорожні каплиці, 10 придорожніх хрестів. Візитацію парафії проводили владика Станиславівської єпархії Григорій Хомишин і владика Бучацької єпархії Іриней Білик.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви» і Вівтарна дружина.

Парохи

  • о. Андрій Домінський,
  • о. Микола Маліновський (1807—?),
  • о. Матей Кінасевич,
  • о. Ігнатій Нападієвич (21 вересня 1852—1855),
  • о. Теодор Грицина (1855—1866),
  • о. Іван Мочульський (1866—1891),
  • о. Володимир Кархут (1891—1893),
  • о. Омелян Глібовицький (1893—1903),
  • о. Дмитро Кардидик (1903—1933),
  • о. Степан Лавкевич (1933—1935),
  • о. Михайло Царук (1935—1940).
  • о. Йосип Антків,
  • о. Володимир Зависляк,
  • о. Василь Бігун,
  • о. Михайло Грицьків (з 20 червня 2010).

Примітки

  1. ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
  2. ↑ Рішення виконавчого комітету значення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 31.03.1992 № 30
  3. ↑ Мадзій, І. Церква, в якій читав «Апостола» Іван Франко // Вільне життя. — 2019. — 14 червня.
  4. ↑ Мадзій, І. Іван Франко і Борщівський край // TeNews. — 2019. — 29 травня.

Джерела

Посилання