|
Хіральда
    Хіральда (ісп. La Giralda la xiˈɾalda) — чотирикутна вежа, що піднімається над Севільським кафедральним собором. Пам'ятка Іспанії та символ Севільї. Її висота приблизно 95 м.[1] ІсторіяПрототипом для Хіральди став мінарет мечеті Кутубія в Марракеші (Марокко)[2]. 1184 року розпочалося будівництво за проектом архітектора Ахмеда бен Бану, у часи правління Абу Юсуфа Якуба аль-Мансура та період розквіту мавританського мистецтва в Андалусії. Продовжив керувати будівництвом Алі-аль-Ґумарі, а завершив вже сицілійський архітектор Абу Лейт Аль-Сікіллі в 1198 році.[3] Вежа є частиною мінарета Великої мечеті Севільї. За часів арабського правління Хіральду вінчали чотири мідних позолочених кулі. У хроніці короля Альфонсо Мудрого зазначено, що коли сонце освітлювало кулі, їх відблиск виднівся на відстані дня шляху від міста. Плоский дах мінарету використовули як обсерваторію, тоді найбільшу в Європі. Після завоювання Фердінандо III в 1248 році Севільї, мечеть використовували як собор. Пізніше перебудувавши в готичному стилі. Мінарет, однак, зберіг свою первісну форму і став використовуватися як дзвіниця Севільського собору. 1568 року кордовський архітектор Ерман Руїс добудував вежу в стилі іспанського Ренесансу[4], додавши нову квадратну дзвіницю, увінчану трьома послідовно меншими ярусами «ліхтарів». На верхній стояла на кулі чотириметрова бронзова статуя Віри з прапором у руках та на висоті 83 метри служила флюгером (на ісп. giralda)[5]. Статуя виконана в 1568 році скульптором Бартоломе Морелем. Хіральда єдина мусульманська споруда, яка вистояла в тривалу 16-місячну облогу Севільї християнами в часи Реконкісти. З оглядового майданчика відкривається чудовий вид на Севілью. Спочатку Ла Хіральда називалася не вся дзвіниця, а статуя, яка своїми розмірами та масивністю справляла сильне враження на сучасників. Проспер Меріме в «Душах чистилища» стверджує, ніби севільський «чичероне вам розповість, як дон Жуан зробив дивну пропозицію Хиральді — бронзовій фігурі, яка вінчає мавританську вежу собору, і як Хіральда його прийняла». АрхітектураСтародавня мавританська частина башти піднімається на 70 метрів. Вежа дуже компактна за обсягом, а тонкий орнамент на стінах надає їй особливу легкість та стрункість. У плані вежа представляє з себе чотирикутник зі стороною 13,6 метра. Основа вежі складена з великих каменів із зруйнованих римських споруд, подекуди на каменях збереглися ще римські написи. Інша частина башти побудована з цегли. Орнаментальний візерунок починається лише на висоті 25 метрів. Орнамент починається не від ребра башти, а з певним відступом, ліворуч та праворуч залишається вузька вільна смуга. Знизу орнамент починається від арок з нішами, розділеними невеликими мармуровими колонами. Між смугами орнаменту пробиті вікна підковоподібної форми.  Усередині башти йде широкий пологий пандус. По цій рампі можна було в'їжджати на коні на верхів'я вежі. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
