Хребет Альпіністів
Хребе́т Альпіні́стів (англ. Mountaineer Range) — група гір, окремих масивів, плато та хребтів, в північно-східній частині Землі Вікторії, у східній Антарктиді (73°28′0″ пд. ш. 166°15′0″ сх. д. / 73.46667° пд. ш. 166.25000° сх. д.), належать до Трансантарктичних гір і утворюють їх одну із крайніх північних частин у Східній Антарктиді. ГеографіяХребет розташований уздовж південно-західного узбережжя затоки Леді Ньюнс (море Росса) між льодовиками Авіатор[en] — на півдні, південному заході та заході, Марінер[en] — на півночі та північному сході. Існують також інші численні менші льодовики, які спускається із південно-східних схилів хребта та «впадають» у море Росса — зокрема: Криголам, Фіцджеральд, Вільде та Меандр і Гейр, які «впадають» у льодовик Марінер. На північному заході хребта розташована доволі велика ділянка фірнового снігу Геркулес Нів, висота якої сягає 2600–2800 м. На південному заході цієї ділянки піднімається до висоти 2800-3000 м плато Десепшен із стратовулканом міоценової епохи — Оверлордом, висотою 3396 м, який розташований в північно-західній частині плато. Відкриття та дослідженняХребет Альпіністів був вперше відкритий у 1841 році англійською антарктичною експедицією капітана Джеймса Росса, який у 1839–1843 роках на кораблях «Еребус» та «Террор» зробив найбільше для того часу дослідження Антарктики. Згодом досліджувався кількома британськими та американських експедиціями. Точне нанесення на мапу було зроблене в процесі аерофотозйомки ВМС США та обстеження на місцевості новозеландською і американською дослідними експедиціями в 1950-х та 1960-х роках. Названа новозеландською геологічною антарктичною експедицією (NZGSAE), 1958–1959 років, «Хребтом Альпіністів», завдяки значному вкладу альпіністів польових експедицій 1957–1958 та 1958–1959 років, які робили розвідку цієї області, а також в асоціації з іменами «Авіатор» та «Марінер»[3]. Найвищі вершини та пікиХребет Альпіністів включає в себе наступні найбільші вершини та піки:[1][4]
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia