Хоахао

Хоахао
Прапор
Дата створення / заснування	4 липня 1939
Засновник	Huỳnh Phú Sổ^d
Країна	В'єтнам
Адміністративна одиниця	Phú Mỹ^d
Хоахао у Вікісховищі

10°35′51″ пн. ш. 105°21′10″ сх. д.

Хоахао (в'єт. Hòa Hảo) — релігійний рух[1], який описується як синкретична народна релігія^[en] або як секта буддизму . Його заснував у 1939 році Хюїнь Фу Шо^[en] (1920–1947), якого його прихильники вважають святим. [2] Це одна з основних релігій В'єтнаму, та має від одного до восьми мільйонів прихильників, переважно у дельті Меконгу.

Релігійна філософія Хоахао, яка виникла з регіону Мін Тай в дельті Меконгу, по суті є буддійською. Вона реформує [3][4] та переглядає старіші традиції регіону Đạo Bửu Sơn Kỳ Hương^[en] [5] і містить елементи квазі-міллєнаризму [6] Хоахао — суміш буддизму, культу предків, анімістичних обрядів, елементів конфуціанської доктрини та релігії Білого Лотоса, трансформованих і адаптованих до звичаїв і звичаїв селян регіону. Маючи походження з віддалених околиць Південного В'єтнаму, він виступає проти міського життя і віддає перевагу комунітарному стилю життя. На відміну від ортодоксального буддизму, Хоахао уникає складних ритуалів і храмів, не підтримує чернечий орден і навчає домашній практиці. Він також стверджує, що кожен віруючий може мати безпосереднє спілкування з Буддою, і що внутрішня віра важливіша за зовнішні обряди. Регулярні обряди Хоахао обмежуються чотирма молитвами на день, а віруючі мають підтримувати Три Основні Узи і П’ять Постійних Чеснот^[en].

Вплив колоніальних володарів, зростаюча інтенсивність війни з кінця 1930-х до середини 1970-х років і супутні ідеологічні конфлікти сформували зародження і подальший розвиток Хоахао. [7] Разом з В’єтмінєм і іншим релігійним рухом, відомим як Каодай, це була одна з перших груп, які вступили у військовий конфлікт з колоніальними державами, спочатку з французами, а потім з японцями. Хоахао процвітав під час японської окупації, його прихильниками переважно були селяни, орендарі та сільськогосподарські робітники. Він перетворився на войовничу і націоналістичну релігію і швидко розвинувся у приватну армію, яка діяла переважно на користь своїх лідерів, водночас створюючи власний фактично автономний уряд у регіоні. Хоахао залишався автономною силою у в'єтнамській політиці після війни, виступаючи проти французьких колонізаторів і руху В'єтмінь. [1][8][9]

Під час Першої війни в Індокитаї розбіжності з іншими основними фракціями зробили Хоахао агресивним релігійно-політично-військовим культом. Шо був викрадений і страчений В'єтміном, коли він повертався з невдалої конференції для вирішення проблем з комуністами. Багато хоахаоістів вітали його як месіанську фігуру, яка прийде в час кризи. [10] Смерть Шо призвела до фракційності, парафіяльності та зовнішнього організаційного впливу. [11] Хоахао очолив війну проти комуністів, будучи позначеним як «найсильніший анти-в’єтміньським елементом у країні». [12] Тим не менш, Хоахао разом з іншими релігійно-політичними організаціями домінували на політичній та соціальній сцені Південного В'єтнаму до 1950-х років, заявляючи свою участь у формуванні некомуністичного Південного В'єтнаму. [13] Після 1954 року Хоахао ініціювали збройну опозицію проти підтримуваного США уряду президента Нго Дінь Дьєм. Вони контролювали деякі південні та західні регіони Південного В'єтнаму на момент смерті Дьєм в 1963 році. [1] Потім вони вели кампанію проти В'єтконга для захисту своїх рідних провінцій під час війни у ​​В'єтнамі , ставши основною автономною політичною силою на півдні В'єтнаму до падіння Сайгона в 1975 році. Розпущені новим урядом, Хоахао зазнали утисків і боролися за права після війни. Лише в 1999 році вони були офіційно визнані державою, але уряд вводить жорсткий контроль над незгодними групами Хоахао, які не дотримуються санкціонованої державою галузі.

Хоахао прагнули зберегти свою релігійну ідентичність і незалежність. [14] Вони уклали тимчасові союзи з минулими ворогами. Спочатку турбуючись лише про релігійну автономію, Хоахао боролися проти французів, японців, В’єтміну, нещодавно незалежного Південного В’єтнаму, В’єтконгу та північнов’єтнамської армії. Вони користувалися політичним впливом під час Сайгонського режиму після смерті Дьєм.

Див. також

• Ба Кют

Примітки

1. Britannica Hoa Hao.
2. Werner, 2006, с. 4.
3. Marquis, 2000, с. 88.
4. Marr, 2013, с. 555.
5. Tai, 2013, с. 146.
6. Hunt, 1982, с. 134.
7. Bourdeaux, 2018, с. 584.
8. The Concise Oxford Dictionary of World Religions, 2019.
9. Karnow, 1997, с. 135.
10. Britannica Huynh Phu So.
11. Marr, 1984, с. 509.
12. Jacobs, 2004, с. 182.
13. Nguyen-Marshall, 2014, с. 321.
14. Haseman, 1976, с. 376.

Джерела

• Asselin, Pierre (2013). Hanoi's Road to the Vietnam War, 1954-1965. University of California Press. ISBN 978-0520276123.
• Bankston, Carl L. (2020). Southeast Asian Refugees in North America. У Djupe, Paul A.; Rozell, Mark J.; Jelen, Ted G. (ред.). The Oxford Encyclopedia of Politics and Religion: 3-Volume Set. Oxford Research Encyclopedia of Religion. ISBN 978-0190614379.
• Barkan, Elliott Robert, ред. (2013). Immigrants in American History: Arrival, Adaptation, and Integration. ABC-Clio. ISBN 9781598842197.
• Bourdeaux, Pascal (2018). Pokorny, Lukas; Winter, Franz (ред.). Handbook of East Asian New Religious Movements. Brill Handbooks on Contemporary Religion. Brill Publishers. ISBN 978-9004362055.
• Bradley, Mark Philip (2009). Vietnam at War (вид. First). Oxford University Press. ISBN 978-0192803498.
• Buttinger, Joseph (1967). Vietnam: A Dragon Embattled. New York City: Praeger Publishers.
• Chapman, Jessica M. (September 2006). Staging Democracy: South Vietnam's 1955 Referendum to Depose Bao Dai. Diplomatic History. Oxford University Press. 30 (4): 671—703. doi:10.1111/j.1467-7709.2006.00573.x.
• Chapman, Jessica M. (2010). The Sect Crisis of 1955 and the American Commitment to Ngô Đình Diệm. Journal of Vietnamese Studies. University of California Press. 5 (1): 37—85. doi:10.1525/vs.2010.5.1.37.
• Chapman, Jessica M. (2013). Cauldron of Resistance: Ngo Dinh Diem, the United States, and 1950s Southern Vietnam (The United States in the World). Ithaca, New York: Cornell University Press. ISBN 978-0801450617.
• Currey, Cech B.; Rohrer, Scott (2011) [1998]. Dewey, Albert Peter. У Tucker, Spencer C. (ред.). Encyclopedia of the Vietnam War (вид. Second). ABC-Clio. ISBN 978-1851099603.
• Dang, Thuy Vo; Vo, Linda Trinh; Le, Tram (2015). Vietnamese in Orange County. Arcadia Publishing. ISBN 9781467133210.
• Dommen, Arthur J. (2001). The Indochinese Experience of the French and the Americans: Nationalism and Communism in Cambodia, Laos, and Vietnam. Indiana University Press. ISBN 0253338549.
• Duong, Pham Cao (2011) [1998]. Huynh Phu So. У Tucker, Spencer C. (ред.). Encyclopedia of the Vietnam War (вид. Second). ABC-Clio. ISBN 978-1851099603.
• Dutton, George E.; Werner, Jayne S.; Whitmore, John K., ред. (2012). Sources of Vietnamese Tradition. Columbia University Press. ISBN 978-0231511100.
• Elliott, David W. P. (2003). The Vietnamese War: Revolution and Social Change in the Mekong Delta, 1930–1975. Armonk, New York: M. E. Sharpe. ISBN 0-7656-0602-X.
• Hoa Hao. Encyclopædia Britannica.
• Huynh Phu So. Encyclopædia Britannica.
• Fall, Bernard B. (September 1955). The Political-Religious Sects of Viet-Nam. Pacific Affairs. 28 (3): 235—253. doi:10.2307/3035404. JSTOR 3035404.
• Fall, Bernard B. (1963). The Two Viet-Nams: A Political and Military Analysis. New York City: Praeger Publishers. ISBN 0999141791.
• Haseman, John B. (July–August 1976). The Hoa Hao: A Half-Century of Conflict. Asian Affairs: An American Review. Taylor & Francis, Ltd. 3 (6). doi:10.1080/00927678.1976.10554207.
• Hendon, David W.; Prather, Scott T. (2020). Notes on Church–State Affairs. Journal of Church and State. 62 (2): 397—410. doi:10.1093/jcs/csaa025.
• Hoang, Channhu; Gerin, Roseanne (8 жовтня 2019). Hoa Hao Buddhists in Vietnam Beaten While Trying to Stop Temple Demolition. Radio Free Asia. Архів оригіналу за 29 січня 2022.
• Hall, Micheal R. (2011) [1998]. Ba Cut. У Tucker, Spencer C. (ред.). Encyclopedia of the Vietnam War (вид. Second). ABC-Clio. ISBN 978-1851099603.
• Vietnam: Religious Freedom Denied. Human Rights Watch. New York City. 8 травня 2008. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 8 грудня 2021.
• Vietnam: End Repression Against Religious Activists. Human Rights Watch. New York City. 8 лютого 2018.
• Vietnam: Events of 2020. World Report 2021: Events of 2020. New York City. 13 січня 2021. {{cite book}}: Проігноровано |website= (довідка)
• Hunt, David (February 1982). Village Culture And The Vietnamese Revolution. Past & Present. 94 (1): 134. doi:10.1093/past/94.1.131.
• Hunt, David (June 2014). EDWARD MILLER. Misalliance: Ngo Dinh Diem, the United States, and the Fate of South Vietnam. JESSICA M. CHAPMAN. Cauldron of Resistance: Ngo Dinh Diem, the United States, and 1950s Southern Vietnam. The American Historical Review. 119 (3): 941—942. doi:10.1093/ahr/119.3.941.
• Jacobs, Seth (2004). America's Miracle Man in Vietnam: Ngo Dinh Diem, Religion, Race, and U.S. Intervention in Southeast Asia (вид. Second). Duke University Press. ISBN 0822334291. ISSN 2692-0514.
• Karnow, Stanley (1997). Vietnam: A History. New York City: Penguin Books. ISBN 0-670-84218-4.
• Kiernan, Ben (2017). Viet Nam: A History from Earliest Times to the Present. Oxford University Press. ISBN 9780195160765.
• Kolko, Gabriel (1994). Anatomy of a War: Vietnam, the United States, and the Modern Historical Experience. New Press. ISBN 9781565842182.
• Linh, Cat; Ha, Viet; Finney, Richard (12 серпня 2018). Hoa Hao Follower Released From Prison in Vietnam After Sentence Ends. Radio Free Asia. Архів оригіналу за 29 січня 2022.
• Lâm, Quang Thi (2001). The Twenty-five Year Century: A South Vietnamese General Remembers the Indochina War to the Fall of Saigon. University of North Texas Press. ISBN 1574411438.
• Marquis, Jefferson P. (January 2000). The Other Warriors: American Social Science and Nation Building in Vietnam. Diplomatic History. 24 (1): 79—105. doi:10.1111/0145-2096.00199.
• Marr, David G. (April 1984). Hue-Tam Ho Tai. Milllnarianism and Peasant Politics in Vietnam. (Harvard East Asian Series, number 99.) Cambridge: Harvard University Press. 1983. Pp. xii, 220. $30.00. The American Historical Review. 89 (2). doi:10.1086/ahr/89.2.508-a.
• Marr, David G. (2013). Vietnam: State, War, and Revolution (1945–1946). Berkeley, California: University of California Press. ISBN 978-0520274150.
• McAlister, John T. Jr (1969). Vietnam, The Origins of Revolution. New York City: Alfred A. Knopf for the Center of International Studies, Prince University. LCCN 69010690.
• McArthur, George (18 січня 1978). Sect Members Fight Red Rule in Mekong Delta Area (PDF). Los Angeles Times. Los Angeles — через Library of Congress.
• Moise, Edwin E. (1988). Nationalism and Communism in Vietnam. Journal of Third World Studies. University Press of Florida. 5 (2): 6—22. JSTOR 45193059.
• Moyar, Mark (2009). Triumph Forsaken: The Vietnam War, 1954–1965. Cambridge University Press. ISBN 978-0521757638.
• Nathan, Robert R. (1962). Fishel, Wesley R. (ред.). The Consequences of Partition. Problems of Freedom: South Vietnam since Independence. Naval War College Review. New York City. 15 (5).
• Nguyen-Marshall, Van (June 2014). Cauldron of Resistance: Ngo Dinh Diem, the United States, and 1950s Southern Vietnam. The Journal of American History. 101 (1): 321. doi:10.1093/jahist/jau279.
• Hoa Hao. The Concise Oxford Dictionary of World Religions. Oxford University Press. 1997. ISBN 978-0192139658.
• 6. Hoa Hao Buddhist Flag And Insignias. Phật Giáo Hòa Hảo. 28 лютого 2005. Архів оригіналу за 2 січня 2022.
• Vietnam: Update to VNM36745.E of 23 May 2001 and VNM37830.E of 28 September 2001 on the treatment of Hoa Hao members, particularly that of rank-and-file members (2002 to August 2004) (PDF). Research Directorate. Immigration and Refugee Board of Canada. 23 серпня 2004 — через United States Department of Justice.
• Viet Nam: Hoa Hao Buddhism [Phật Giáo Hòa Hảo], including regional distribution of followers and whether there are regional differences in treatment by authorities (2018–April 2021). Research Directorate. European Country of Origin Information Network. 4 травня 2021.
• Ross, Rodney J. (2011) [1998]. Dewey, Albert Peter. У Tucker, Spencer C. (ред.). Encyclopedia of the Vietnam War (вид. Second). ABC-Clio. ISBN 978-1851099603.
• Tai, Hue-Tam Ho (2013). Millenarianism and Peasant Politics in Vietnam. Harvard University Press. ISBN 978-0674433694.
• Montagnards, Khmer Krom: Religious Intolerance Rewarded by UN. Unrepresented Nations and Peoples Organization. 10 травня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 8 грудня 2021.
• Vietnam (Tier 1) Annual Report 2019 (PDF). United States Commission on International Religious Freedom. 29 квітня 2019.
• Report on International Religious Freedom: Vietnam. United States Department of State. 2018.
• Vietnam 2019 International Religious Freedom Report (PDF). United States Department of State. 10 червня 2020.
• Report on Freedom of Religion in Vietnam – August 2019. The Vietnamese. 14 жовтня 2019. Архів оригіналу за 8 грудня 2021.
• Report on Freedom of Religion in Vietnam – November 2019. The Vietnamese. 14 лютого 2020.
• Vo-Duy, Thanh (September 2020). Repaying the Debts, Remaking the World: Hoà Hảo Buddhist Charity as Vernacular Development in Vietnam's Mekong Delta. Australian National University. doi:10.25911/5f7c39e2df084.
• Vo-Duy, Thanh (22 квітня 2021). The Coronavirus Pandemic and the Response of Hoa Hao Buddhists in the Vietnam's Mekong Delta. Asia Research Institute, National University of Singapore.
• Vu, Yen Ba (2019). Dividing the Delta: Khmer-Vietnamese Relations from 1930 to 1954 in the Mekong Delta (PDF) (Дипломна робота). Columbia University Press.
• Werner, Jayne S. (October 2006). Vietnamese Religious Society. У Juergensmeyer, Mark (ред.). The Oxford Handbook of Global Religions. doi:10.1093/oxfordhb/9780195137989.003.0011. ISBN 9780195137989.
• Report of a Home Office fact-finding mission to Vietnam (PDF). Home Office. 9 вересня 2019.