|
Хал-Сафліені
Хал-Сафліені — мегалітичне підземне святилище (гіпогей) у місті Паола на острові Мальта. У туристичних довідниках мальтійська назва зазвичай замінюється англійською — Гайподжіум (англ. Hypogeum). Складається з 34 приміщень, видовбаних у товщі вапняку. Пам'ятка Всесвітньої спадщини з 1980 року. Початок спорудження Хал-Сафліені належить до 4000 року до н. е., або трохи давнішого періоду, оскільки у спорудженні була виявлена кераміка періоду Гхар-Далам[2]. Науковці вважають, що Гіпогей був святилищем і некрополем з останками понад 7000 людей, задокументованими археологами ,[3], і є одним з найкраще збережених зразків мальтійської культури храмового будівництва. Історія дослідженняГіпогей — найдавніший підземний храм у світі — був випадково виявлений будівельниками при проведенні каналізації 1902 року. Спочатку знахідка не набула розголосу (будівельники, що виявили гіпогей, хоча швидко зрозуміли, що мають справу з давньою спорудою, використовували штучну печеру як місце для звалища будівельного сміття)[4], проте нею зацікавився єзуїтський священик Еммануїл, який першим почав розкопки. Усередині конусо- або яйцеподібних приміщень були виявлені численні розрізнені кісткові рештки людей та жертовних тварин. На стінах було виявлено геометричні візерунки, а також сліди використання вохри з ритуальною метою.[5] Після смерті отця Еммануїла 1907 року дослідженнями мальтійських мегалітів керував мальтійський археолог Темі Замміт. Він припустив, що тут колись знаходився оракул, що вабив до Мальти паломників з усього Середземномор'я.[6] Марія Гімбутас пізніше зв'язала Хал-Сафліені зі своїм вченням про матріархальну Стару Європу. На підтвердження того, що в Хал-Сафліені процвітав культ жіночої родючості, вона вказує на форму храмових залів, які мають вигляд материнського лона, а всередині гіпогея була виявлена неолітична статуетка сплячої товстої жінки, яка продовжує традицію палеолітичних венер.[7] ОписПізніші археологічні розкопки показують, що початково на поверхні була святиня, яка знаменувала вхід до Гіпогею, а її подальше руйнування, ймовірно, захищало нижню структуру від відкриття протягом тисяч років. [8] Від будь-якого потенційного огорожі, яке б позначало вхід до Гіпогею, не залишилося нічого. Підземна споруда, можливо, виникла з природної печери, яку з часом розширили шляхом врізання безпосередньо в скелю грубими знаряддями праці, включаючи роги[en], кремінь, флінт і обсидіан. [8] Похоронні камери на верхньому рівні Гіпогею датуються ранніми фазами мальтійського храмового періоду, а нижні камери датуються пізнішим часом. [9] Це місце, можливо, вперше було використано ще в 4000 році до Р.Х. і, ймовірно, використовувалося приблизно до 2500 року до Р.Х., на основі аналізу зразків кераміки та дослідження людських останків.[9] Храмова структура використовує промені світла від поверхні, що проникає у нижні камери, зі складними візерунками, намальованими на стелі червоною охрою, що мають вигляд плям, спіралей та стільників[9]. Один з головних залів, що має назву називається «Святая Святих», орієнтований так, що світло зимового сонцестояння освітлювало його фасад із отвору вгорі. [10] Резонансна ніша, вирізана у середній камері, що має назву Кімната Оракула, була, можливо, розроблена для транслювання співу або гри на барабанах по всьому Гіпогею.[11][12] У храмі було знайдено велику кількість предметів, у тому числі вишукано оздоблені глиняні посудини, кам’яні та глиняні намистини, ґудзики від мушель, амулети, наконечники сокири та різьблені фігурки із зображенням людей і тварин. [9][8] Найвизначнішим відкриттям була глиняна фігура Богиня-мати. Фігури варіюються від абстрактних до реалістичних за стилем, з основними темами, які, як вважають, пов’язані з вшануванням мертвих і духовним перетворенням. [3] Також представлені складні художні прийоми, як у випадку однієї великої гончарної миски, в якій використовуються як натуралістичні, так і стилізовані теми, причому на одній стороні реалістично зображені велика рогата худоба, свині та кози, а на іншій стороні зображені тварини, приховані у складних геометричних візерунках. [3] Останки близько 7000 осіб були знайдені у Гіпогеї, і хоча багато кісток було втрачено на початку розкопок, більшість черепів було збережено у Національному музеї. [13] Невеликий відсоток черепів має ненормальне подовження черепа, подібне до черепів жерців зі Стародавнього Єгипту, що стимулює спекуляції про людей, які окупували Гіпогей, та їхні обряди та вірування. [13][14] Подальші розкопки проводилися між 1990 і 1993 роками Ентоні Пейсом, Натаніелем Кутаджаром і Рубеном Грімою. З 1991 по 2000 рік Гіпогей був закритий для відвідувачів на реставраційні роботи; і з моменту його повторного відкриття Heritage Malta (урядовий орган, який опікується історичними пам'ятками) дозволяє в'їзд лише 80 осіб на день, при цьому мікроклімат об'єкта суворо регулюється. [15][16] Наукові дослідження Гіпогею тривають, і в 2014 році міжнародна група вчених відвідала для вивчення акустики. [17] Структура Гіпогей збудований повністю під землею і складається з трьох рівнів, висічених у м’якому вапняку глобігерини, з його залами та камерами, з’єднаними між собою лабіринтом сходів, перемичок і дверних отворів. [8] Вважається, що верхній рівень був зайнятий спочатку, а середній і нижній — розширені та розкопані пізніше. Деякі з середніх залів, схоже, мають схожі стилістичні характеристики з одночасними мегалітичними храмами, знайденими по всій Мальті. [8] Верхній рівеньПерший рівень знаходиться всього за 10 м нижче поверхні, і він дуже схожий на гробниці, знайдені в Xemxija, поблизу затоки Святого Павла. Деякі приміщення є природними печерами, які пізніше були штучно розширені. Цей рівень складається з багатьох камер, деякі з яких використовувалися для поховання. [8] Середній рівеньДругий рівень є пізнішим розширенням, при цьому скеля піднята на поверхню за допомогою циклопічного такелажу. [8] На цьому рівні є кілька кімнат: 
[18] Фокусною точкою є триліт, або споруда, що складається з двох великих вертикальних каменів, яка, у свою чергу, обрамлена в більшому триліті та ще одному великому триліті. Нижчий рівеньНижній ярус не містив ні кісток, ні підношень, лише воду. ПризначенняНезважаючи на подібність у будові з розташованими на поверхні мегалітичними храмами Мальти, припускають, що гіпогей протягом багатьох століть функціонував як общинний могильник. Давні мешканці Мальти вирубували в породі все нові коридори та гроти, в яких ховали своїх покійників. Таким чином загальна площа підземного комплексу склала 480 квадратних метрів, у давні часи тут могло бути поховано 6-7 тисяч осіб[4]. ПриміщенняСеред цікавих приміщень слід відзначити так звану «Кімнату оракула» (звуки, вимовлені низьким чоловічим голосом, резонують у всьому приміщенні гіпогея, а всі інші залишаються нечутними в сусідніх кімнатах), а також найнижчу кімнату, до якої ведуть східці, що обриваються на висоті кількох метрів над рівнем підлоги. Сучасний станУ 1992–1996 роках у гіпогеї проводилися реставраційні роботи і він був закритий для відвідування. Наразі в нього допускається не більше 80 туристів на добу, що вимагає завчасного замовлення екскурсії. Після реконструкції гіпогей був обладнаний сучасним фоє з відеозалом та кафе, металевими сходами, перегородками та системою освітлення. Вхід у більш ніж половину приміщень для туристів зараз закритий. Фотографувати в гіпогею з неясних причин суворо заборонено навіть без спалаху. Галерея
Див. також
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
