Територією проживання хакасів традиційно є Мінусінська западина в передгір'ї Саян. Національно-державне утворення хакасів — Республіка Хакасія.
Зміни в чисельності хакасів від самого кін XIX ст. і до сьогодення ілюструє Таблиця чисельності хакасів (1897 — 2002), складена на основі даних переписів населення:
Після розпаду СРСР в Україні за даними перепису населення2001 року виявилось, що в країні проживало 162 особи, що самоідентифікували себе як хакаси, з числа яких лише 17 осіб (тобто кожен десятий) вказали хакаську як рідну мову, тоді як українську такою назвала 21 особа (13 %), решта — практично всі російську (120 осіб)[2].
Т.ч. загальна чисельність хакасів у світі становить бл. 76 тис. осіб.
Мова і релігія
Хакаська мова відноситься до уйгурської групи східно-хунської гілки тюркських мов, має чотири діалекти: качинський, сагайський, кизильський і шорський. Сучасна писемність створена на основі кирилиці.
↑На думку дослідників, такий високий показник спричинений неадекватною оцінкою носіями своїх знань, і радше говорить про етнічну самоідентифікацію, а не хакасомовність.
Жирним виділені титульні нації національних республік, областей та округів РФ, включно з ліквідованими. ¹ Також визнаються корінним малочисельним народом Півночі. ² Є асимільованими станом на 2024 рік.