|
Філонов Павло Миколайович
Павло Миколайович Філонов (8 січня 1883, Москва — 3 грудня 1941, Ленінград) — російський, радянський художник (художник-дослідник, як він сам себе офіційно називав), поет, один з лідерів російського авангарду; засновник, теоретик, практик і вчитель аналітичного мистецтва — унікального напряму живопису і графіки першої половини XX століття, направленого на їх реформу, який впливав і продовжує впливати на творчі умонастрої багатьох художників і літераторів новітнього часу. Біографія1882—1913Павло Миколайович народився в Москві 27 грудня 1882 року за старим стилем, тобто 8 січня 1883 — за новим, але батьки Філонова, як він сам писав, — «міщани міста Рязані»; усі численні члени родини значилися в податкових книгах і породинних списках Рязанської міщанської управи до 1917 року. Батько — Микола Івановмч, селянин села Реневка Єфремовського повіту Тульської губернії[8], до серпня 1880 року — «безпрізвищний»; імовірно, за ним прізвище «Філонов» було закріплено під час переїзду сім'ї в Москву. Філонов указує, що батько працював кучером, візником. Про матір, Любов Миколаївну, він повідомляє лише те, що вона брала білизну в прання. 1894−1897 — учень міської («Каретнорядной») парафіяльної школи (Москва), яку закінчив з відзнакою; за рік до того від сухот померла мати[9][10][11]. Після переїзду до Петербурга 1897 року Філонов вступив до мальовничо-художніх майстерень і після їх закінчення працював «у малярно-художній справі». Паралельно, з 1898 року відвідував вечірні малювальні класи Спілки заохочення мистецтв, а починаючи з 1903 року — вчився в приватній майстерні академіка Лева Дмитрієва-Кавказького (1849—1916). У 1905—1907 роках подорожував по Волзі, Кавказу, відвідав Єрусалим. Завершивши зайняття в приватній майстерні, Філонов намагався тричі вступити до Петербурзької Академії мистецтв; 1908 року його прийнято вільним слухачем у школу при Академії мистецтв, з якої він «добровільно вийшов» 1910 року. На 1910 рік припадає участь Філонова у виставці «Спілки молоді», створеної за ініціативою Волдемара Матвія, Олени Гуро і Михайла Матюшина; до зими 1910 р — «перша картина» (за твердженням самого художника) — «Голови» (картон, олія, 28,5 × 47,5 см). Філонов бере участь у виставках і заходах «Союзу», до його розпаду в 1914 році. До цього періоду належать «Бенкет королів», 1913 (полотно, олія, 175 × 215 см), «Селянська сім'я», 1914 (полотно, олія, 159 × 128 см), «Чоловік і жінка», 1912—1913 (папір, змішана техніка, 31 × 23,3 см), а також численні роботи на папері і картоні, які він (вже) називає «формулами»: формула квітки, городового, пролетаріату тощо. У 1912 році пише статтю «Канон і закон», де вже ясно сформульовані принципи аналітичного мистецтва: антикубізм, принцип «органічного» — від частки до загального. Філонов не відривається від природи, як кубісти, але прагне її осягнути, аналізуючи елементи форми в їх безперервному розвитку. Художник подорожує по Італії, Франції і в 1913 році пише декорації для постановки трагедії Маяковського «Володимир Маяковський» в театрі петербурзького Луна-парку. Перший маніфест аналітичного мистецтва «Зроблені картини»У березні 1914 року П. Філонов, А. Кирилова[12], Давид Какабадзе, Е. Лассон-Спірова (учасниця виставки «Спілки молоді»[13]) і Е. Псковитинов випустили маніфест «Інтимна майстерня живописців і малювальників „Зроблені картини“» (позначка: «Видавництво „Світовий розквіт“», на обкладинці репродукція — філонівський «Бенкет королів»). Ця перша друкарська декларація аналітичного мистецтва — єдине свідоцтво існування товариства, де проголошується реабілітація живопису (на противагу концепції і методу Казимира Малевича, «мальованому анекдоту» Володимира Татліна
Кожен дотик до полотна, за Філоновим, — «одиниця дії», атом — завжди діє одночасно і формою і кольором. Згодом (у «Доповіді» 1923 року, і надалі) Павло Філонов розвивав тези маніфесту: «Наполегливо і точно малюй кожен атом. Наполегливо і точно вводь виявлений колір в кожен атом, щоб він туди в'їдався, як тепло в тіло або органічно був пов'язаний з формою, як в природі клітковина квітки з кольором». Філонову важливі методи, якими діє природа, а не її форми[14]. Художник вказує на відсутність для нього принципової різниці між формою, якою творять, — «украй правий реаліст і лівий безпредметник, і усі наявні різновиди усіх течій і майстрів у всіх і в будь-якому способі і сорті застосування матеріалу і в мистецтві, і у виробництві — усі поголовно працюють однією і тією ж і тільки однією лише реалістичною формою, іншої форми нема і не може бути»[9][10][15]. 1915—19411915 року Філонов намалював «Квіти світового розквіту» (полотно, олія, 154,5 × 117 см), яка увійде до циклу «Введення у світовий розквіт». Восени 1916 року мобілізований на війну і спрямований на Румунський фронт рядовим 2-го полку Балтійської морської дивізії. Бере активну участь в революції й обіймає посади голови Виконавчого військово-революційного комітету Придунайського краю в Ізмаїлі тощо. У 1918 році повернувся до Петрограду і взяв участь у Першій вільній виставці творів художників усіх напрямів — грандіозній виставці в Зимовому палаці. Віктор Шкловский вітає художника, відмічаючи «величезний розмах, пафос великого майстра». На виставці були представлені роботи з циклу «Вступ у світовий розквіт». Дві роботи: «Мати», 1916 р. і «Переможець міста», 1914—1915 рр. (обидві — змішана техніка на картоні або папері) Філонов подарував державі. 1922 року дарує дві роботи Російському музеєві (зокрема — «Формулу петроградського пролетаріату», 1920—1921 роки — полотно, олія, 154 × 117 см). На 1922 рік припадає спроба Філонова реорганізувати факультети живопису і скульптури Академії мистецтв у Петрограді — безуспішна; ідеї Філонова не знаходять офіційної підтримки. Але Філонов прочитав низку лекцій з теорії та «ідеології» аналітичного мистецтва. Кінцевим результатом була «Декларація „Світового розквіту“» — найважливіший документ аналітичного мистецтва. У ній Філонов наполягає, що, окрім форми і кольору, є цілий світ невидимих явищ, які не бачить «зряче око», але осягає «обізнане око», з його інтуїцією і знанням. Художник представляє ці явища «формою що винаходиться», тобто безпредметно. Спроба художника зорово відтворити паралельний природі світ, тобто піти від реальності в те, що винаходиться, абстрактне, попри революційно-пролетарську фразеологію Філонова, стає небезпечною утопією. Поступово навколо художника зводиться стіна ізоляції і відкидання. Філонов намагається утриматися, створюючи групу «майстрів аналітичного мистецтва» — МАИ. 1927 року МАИ виставляється у Будинку друку і бере участь у виставі «Ревізор» Гоголя. 1932 року видавництво «Academia» запропонувало групі учнів Павла Філонова ілюструвати фінський епос Калевала під художнім керівництвом Філонова. Робота йшла строго за принципом аналітичного методу Філонова[16]. Над оформленням книги працювали: Тетяна Глєбова, Аліса Порєт, О. Борцова, К. Вахрамеєв, Софія Закліковська, Павло Зальцман, Н. Іванова, Е. Лєсов, М. Макаров, Н. Соболєва, Л. Тагрина, М. Цибасов. У 1930-х роках Філонов не виконує робіт на замовлення, викладає безкоштовно; отримує зрідка пенсію як «науковець 3-го розряду» (або ж — «художник-дослідник», згідно з Філоновим). Майстер голодує, економить на чаї і картоплі, живлячись перепічками, але не забуваючи про щіпку махорки. Він часто пише олійними фарбами на папері або картоні (багато шедеврів, як «Формула імперіалізму», 1925, 69,2 × 38,2 см; «Нарвські ворота», 1929 , 88 × 62 см; «Тварини», 1930, 67,5 × 91 см; одна з останніх робіт Філонова — «Лики», 1940, 64 × 56 см). На цей період припадають також важливі роботи на полотні, як два варіанти «Формули весни», 1927—1929 роки (друге монументальне полотно — 250 × 285 см), «Жива голова», 1923 рік, 85 × 78 см; динамічне — «Без назви», 1923, 79 × 99 см і «Композиція», 1928—1929 рр., 71 × 83 см. 3 грудня 1941 року помер від голоду в блокадному Ленінграді. Художниця Тетяна Глєбова описує прощання з учителем: «8 грудня. Була у П. М. Філонова. Електрика у нього горить, кімната має такий самий вигляд, як завжди. Роботи прекрасні, як перли сяють із стін, і як завжди в них така сила життя, що ніби вони ворушаться. Сам він лежить на столі, покритий білим, худий як мумія. 4 грудня 1941 року на зборах в ЛССх запропонували вшанувати пам'ять покійних товаришів, серед яких був і Філонов. Так було оголошено про його смерть»[17]. Павло Філонов похований на Серафімовському кладовищі, на 16 ділянці, безпосередньо біля церкви св. Серафима Саровського. У тій же могилі 1980 року похована його сестра Є. М. Глібова (Філонова). Роботи Філонова успадкували його сестри, Марія і Євдокія Філонови, в 1970-х роках Є. М. Глібова (Філонова) (1888—1980) передала своє зібрання в дар Державному Російському Музею. Адреси в Петрограді—Ленінграді
Виставки1929 року Російський музей збирався організувати персональну виставку П. Філонова. Роботи художника провисіли на стінах музею цілий рік; був двічі підготовлений каталог; йшла важлива полеміка в пресі і дискусії під час закритих переглядів. Проте виставка не відкрилася, попри підтримку Філонова Ісааком Бродським, видатним офіційним портретистом (Бродський прославився своїми портретами Й. Сталіна і К. Ворошилова). У 1932—1933 роках Філонов брав участь у виставках «Художники РРФСР за 15 років», після цього часу практично, не виставлявся. Перша післявоєнна персональна виставка робіт Філонова відкрилася 18 серпня 1967 року в Новосибірську, в Картинній галереї Сибірського відділення АН СРСР[18] 1 лютого 1968 року пройшла одноденна виставка і вечір пам'яті П. Н. Філонова у Великому залі Ленінградського відділення СХ РРФСР, на вул. Велика Морська, 38. 1988 року відбулась об'ємна і значна персональна виставка в Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Після виставки художника в музеї Центру Жоржа Помпіду в Парижі, наприкінці 1989 — на початку 1990 року, Філонов отримує визнання як один з класиків мистецтва XX століття. У каталозі цієї виставки було відтворено декілька малюнків П. М. Філонова, копії яких під виглядом справжніх робіт перебували у зібранні Російського музею. За ініціативою Державного Російського музею було відкрито розслідування, яке проводило ФСБ Росії. Через декілька років, за досягнутою домовленістю паризьких власників робіт Філонова і російського уряду, вказані справжні малюнки Філонова були передані в ГРМ. Художник принципово не продавав своїх робіт за кордон, залишив свою спадщину сестрам; найбільш значну частину його спадщини Є. М. Глібова передала в Російський музей. 1994 року у рамках арт-проекту «З днем народження, Павло Філонов»! Антона Кузьміна відбулося перше експонування робіт (чотири графічних (папір, туш) і одна мальована — «Композиція», полотно, олія) Павла Філонова в Єкатеринбурзі. В липні 2006 в Російському музеї відкрилася виставка «Павло Філонов. Очевидець незримого»[19]. Літературна творчість Філонова
ІлюстраціїВибрані твори
«Майстри Аналітичного Мистецтва» (МАМ). Учні Павла ФілоноваОдна з великих шкіл російського авангарду. Створена Філоновим 1925 року Офіційно визнана 1927 року. В різні роки до складу МАМ входило до 70 художників. Творчий метод МАМ ґрунтувався на теоретичних засадах Філонова, які були розвинені в маніфесті «Зроблені картини» (Петербург, 1914 р.), в «Декларації Світового Розквіту» («Життя мистецтва», 1923 р. Номер 20. Стор. 13) і в рукописі «Ідеологія аналітичного мистецтва і принцип зробленості». Офіційно МАМ існувала до весни 1932 року, але заняття в майстерні Павла Філонова тривали аж до його смерті в 1941 р.
ДжерелаКниги
Каталоги.
Статті
Інтерв'ю, публичні виступи
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
