Фульмінат срібла

Фульмінат срібла
Систематична назва	Фульмінат срібла(І)
Ідентифікатори
Номер CAS	5610-59-3
RTECS	LS9340000
SMILES	[C-]#[N+][O-].[Ag+][1]
InChI	InChI=1S/CNO.Ag/c1-2-3;/q-1;+1
Властивості
Молекулярна формула	AgCNO
Молярна маса	149.885 г/моль
Густина	3.938 г/см^3
Вибухонебезпечність
Ударна чутливість	Надзвичайно висока
Чутливість до тертя	Надзвичайно висока
Небезпеки
ГГС формулювання небезпек	Чутлива бризантна вибухівка
NFPA 704	3 3 4
Температура самозаймання	170 °C (338 °F; 443 K)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Фульмінат срібла (гремуче срібло) - неорганічна сполука, сіль срібла фульмінової(інші мови) кислоти AgCNO.

Фульмінат срібла є первинною вибуховою речовиною, але має обмежене використання, через його надзвичайну чутливість до удару, тепла, тиску та електрики. Сполука стає поступово чутливою, оскільки вона агрегується, навіть у невеликих кількостях; дотик падаючої пір’їнки, удар однієї краплі води або невеликий статичний розряд — усе це призводить до вибухової детонації необмеженої кількості фульмінату срібла розміром з дрібну монету та вагою не більше кількох міліграмів. Агрегування більших кількостей неможливо через схильність сполуки до самодетонації під власною вагою.

Фульмінат срібла вперше було отримано 1800 року Едвардом Чарльзом Ховардом(інші мови) у його дослідницькому проєкті з отримання великої різноманітності фульмінатів(інші мови). Разом із фульмінатом ртуті, це єдиний фульмінат, достатньо стабільний для комерційного використання. Детонатори, що використовують фульмінат срібла, використовувалися для ініціювання пікринової кислоти 1885 року, але з тих пір використовувалися лише ВМС Італії.[2] Сучасне комерційне використання було у виробництві нешкідливих новинок шумогенераторів дитячих іграшок.

Структура

Кулеподібна модель циклічного гексамера в тригональному фульмінаті срібла

Фульмінат срібла зустрічається у двох поліморфних формах — ромбічній і тригональній з ромбоедричною решіткою.[3] Тригональний поліморф складається з циклічних гексамерів (AgCNO)₆.[4]

Властивості

Фульмінати токсичні приблизно так само, як ціаніди.[2] У чистому вигляді фульмінат срібла хімічно стабільний і не розкладається після багатьох років зберігання. Як і багато інших солей срібла, він темніє на світлі. Він малорозчинний у холодній воді і може бути перекристаллізований за допомогою гарячої води.[2][5] Його також можна перекристалізувати з 20% розчину ацетату амонію(інші мови).[2] Він не гігроскопічний і може вибухнути у вологому стані або під водою; навіть після 37 років зберігання під водою він залишається вибухонебезпечним.[2] Він вибухає при контакті з концентрованою сульфатною кислотою, хлором або бромом, але не при контакті з йодом.[2] Він нерозчинний в нітратній кислоті, але розчиняється в аміаку, хлоридах та ціанідах лужних металів, аніліні, піридині та йодиду калію, утворюючи комплекси.[2] Концентрована хлоридна кислота розкладає його без вибуху з шипінням; тіосульфати(інші мови) також розкладають його без вибуху і можуть бути використані для утилізації.[2]

Голки Фульмінату срібла

Отримання

Фульмінат срібла можна отримати шляхом вливання розчину нітрату срібла в нітратній кислоті в етанол під ретельним контролем умов реакції, щоб уникнути вибуху.[6] Реакцію зазвичай проводять при 80–90 °C; при 30 °C осад може не утворюватися.[2] За один раз слід готувати лише невелику кількість фульмінату срібла, оскільки власна вага кристалів може призвести до їх самодетонації. Інший спосіб отримання фульмінату срібла полягає у взаємодії карбонату срібла з розчиненим аміаком.

4Ag
₂CO
₃ + 4NH
₃ → 4AgCNO + 6H
₂O + 4Ag + O
₂

Гремуче срібло також утворюється, коли газоподібний оксид азоту пропускають через розчин нітрату срібла в етанолі.[2]

Фульмінат срібла можна приготувати ненавмисно, при контакті кислого розчину нітрату срібла зі спиртом.[6] Це небезпека в деяких рецептурах хімічного сріблення дзеркал.

Примітки

1. Silver(I) fulminate
   d:Track:Q278487
2. Matyas, Robert; Pachman, Jiri (12 березня 2013). Primary Explosives. Springer Science & Business Media, 338 pages.
3. Britton, D.; Dunitz, J. D. (1965). The Crystal Structure of Silver Fulminate. Acta Crystallographica. 19 (4): 662—668. Bibcode:1965AcCry..19..662B. doi:10.1107/S0365110X6500405X.
4. Britton, D. (1991). A Redetermination of the Trigonal Silver Fulminate Structure. Acta Crystallographica C. 47 (12): 2646—2647. Bibcode:1991AcCrC..47.2646B. doi:10.1107/S0108270191008855.
5. 0.0075 gm at 13 °C, 0.018 gm at 30 °C, and 0.25 gm per 100 gm H₂O at 100 °C
6. Collins, P. H.; Holloway, K. J. (1978). A Reappraisal of silver fulminate as a detonant. Propellants, Explosives, Pyrotechnics. 3 (6): 159—162. doi:10.1002/prep.19780030603.