Фрідріх Леффлер (1815)

Фрідріх Леффлер
нім. Gottfried Friedrich Franz Loeffler
Народився1 листопада 1815(1815-11-01)[1][2]
Штендаль, Саксонія-Ангальт, Німеччина[1]
Помер22 лютого 1874(1874-02-22)[1][2] (58 років)
Берлін, Німецька імперія[1]
Країна Німеччина
Діяльністьлікар, викладач університету
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Знання мовнімецька
УчасникДруга шлезвізька війна, Австро-прусська війна і французько-прусська війна
Військове званняGeneralarztd
ДітиФрідріх Леффлер
Нагороди
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)

Готтфрід Фрідріх Франц Леффлер (нім. Gottfried Friedrich Franz Loeffler; 1 листопада 1815, Штендаль — 22 лютого 1874, Берлін) — німецький військовий хірург, генерал-майор медичної служби Прусської армії.

Біографія

Після закінчення гімназії з 1933 року навчався в Медико-хірургічному інституті Фрідріха-Вільгельма в Берліні. В квітні 1837 року вступив в Прусську армію. З 1949 року — полковий лікар у Франкфурті-на-Одері, з 1860 року — головний корпусний лікар в Позені, з 1861 року — в Магдебурзі.

У жовтні 1863 року Леффлер був членом прусської делегації на міжнародній конференції в Женеві, на якій обговорювалися заходи щодо покращення догляду за пораненими на війні. У ході цієї конференції, за підтримки швейцарського лікаря Луї Аппіа, він підкреслив, як і трьома роками раніше в Preussische Militärische Zeitung, що виходила з 1860 по 1862 рік, необхідність введення знаку розрізнення для ідентифікації лікарів, парамедиків та лікарень на польових чергуваннях. Ця ідея, заснована на пропозиції швейцарського генерала Гійома-Анрі Дюфура, призвела до введення Червоного Хреста як захисного символу. Під час дипломатичної конференції, яка також відбулася в Женеві у серпні наступного року, він підписав першу Женевську конвенцію для Королівства Пруссія «про полегшення тяжкого становища військовослужбовців, поранених на польовій службі». У наступний період він виступав за створення та розширення товариств добровільної допомоги, як це було запропоновано в резолюціях конференції 1863 року, а також взяв участь у конференції 1868 року, на якій були прийняті додаткові статті до конвенції 1864 року, які зрештою не були реалізовані.

Під час австро-прусської війни 1866 року Леффлер був головним лікарем 1-ї прусської армії. Через рік, у березні 1867 року, він був призначений заступником директора військово-медичних навчальних закладів у Берліні, де в жовтні також став професором військової медицини. На основі свого досвіду війни 1866 року він опублікував у двох частинах у 1868 та 1869 роках роботу «Прусська військово-медична система та її реформа після військового досвіду 1866 року». Під час французько-прусської війни був головним лікарем 2-ї прусської армії. З 1867 року і до своєї смерті обіймав посаду голови Берлінського військово-медичного товариства.

Нагороди

Бібліографія

  • Grundsätze und Regeln für die Behandlung der Schusswunden im Kriege. Ein Beitrag zur Kriegsbereitschaft. Berlin 1859
  • General-Bericht über den Gesundheitsdienst im Feldzuge gegen Dänemark 1864. Berlin 1867 (nur erster Teil erschienen)
  • Das Preussische Militär-Sanitätswesen und seine Reform nach der Kriegserfahrung 1866. Berlin 1868/1869. GoogleBooks

Література

  • Loeffler, Gottfried Friedrich Franz. In: Julius Pagel: Biographisches Lexikon hervorragender Ärzte des neunzehnten Jahrhunderts. Urban & Schwarzenberg, Berlin und Wien 1901, S. 1030–1032
  • Hermann Frölich: Löffler, Friedrich Gottfried Franz. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 19, Duncker & Humblot, Leipzig 1884, S. 102–105.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #120538067 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Base biographique — BIU Santé.