|
Фотографія в УкраїніФотографія, як галузь науки, техніки та мистецтва, розвивалася в Україні різними шляхами, поскільки українські землі були поділені між двома імперіями: Російською та Австрійською. Це обумовило певну різницю у цілях фотографічних товариств, у технологіях, техніці та суспільній ролі фотографії в Україні. Загальні відомостіХімічні принципи фотографії було відкрито ще у першій половині XVIII століття, коли було виявлено і доведено ефект світлочутливості солей срібла. Протягом наступного сторіччя вдосконалювалися знання у галузі хімії, а також технічні аспекти експонування світлочутливих субстанцій та тривалої фіксації одержаних зображень. На терени України фотографія як мистецтво і галузь техніки прийшла з двох напрямків: на західні землі — з Австро-Угорщини, а на східні — з решти, у тому числі Східної, Європи. Перші кроки фотографії в УкраїніВ Україну фотографію принесли в 1840-х роках іноземні фотографи, учасники щорічних міжнародних київських ярмарків — «Контрактів», які часто залишалися в Україні; першими фотографами-поселенцями були французи «Жак» і Шарль-Поль Гербст; останній відкрив у Києві даґеротипну студію. Період поширення. 1850 — 1914 рокиСхідні Землі України.png) У 1850-х роках уже були в Києві й місцеві фотографи: І. Чехович, Іван Гудовський, Федір Левдик, К. Воюцький (фотографував труну Т. Шевченка), М. Ґрос, Янк та ін. З 1864 року мали фотостудії М. Бенземан, Франц Мезер (Франц де Мезер), автор краєвидів Києва 1860 — 1880-х роках, Йосип Кордиш (1868), М. Пастернак (1869) та інші. У 1860 — 90-х pp. відкрилися фотостудії професіоналів в Одесі, Харкові, Полтаві та ін. великих містах. В Києві у 1871 році відкрив фотоательє один з перших українських фотографів Влодзімеж Висоцький, в цьому ательє у 1880—1886 роках працював відомий український фотограф і кінооператор Альфред Федецький. До 1914 в Києві було чимало фотографів-митців і професіоналістів-науковців: Аршеневський, М. Бобир, І. Гаас, А. Губчевський, І. Єзерський, К. Парчевський, М. Шукін і зокрема викладач фотографії в Київській Політехніці, згодом у Київському художньому інституті та Кіноінституті — М. Петров і дослідник мікрофотографії В. Фаворський. Поряд з мистецькою поширилася комерційна фотографія, особливо після винаходу (1871) англійцем Р. Меддоксом броможелятинових платівок. До 1914 в самому Києві працювало близько 70 комерційних фотографів (в Одесі — близько 40, в повітових містах по бл. 10, у містечках по 2 — 3). У Києві було 6 крамниць з фотоприладдями (у тому числі «Український фотомагазин» І. Коносевича); існували курси практичної фотографії Бернадського; робітники фотостудій Києва мали свої професійні товариства. Фотографічні товариства на східних земляхУ 1891 році в Одесі створено об'єднання фотографів-аматорів «Одеське фотографічне товариство». Західні Землі УкраїниОрганізацію фотоаматорів створено щойно при Пресовій Квартирі УСС наприкінці 1914 у Карпатах. Перші фотографії «в полі» робили Іван Іванець, Ю. Буцманюк, Б. Гнатевич, В. Клим, Т. Мойсеович, М. Угрин-Безгрішний, Т. Яцура та ін. (Виставка 1916 у Відні, повторена 1934 у Львові).
Міжвоєнний період. 1920 —1939 рокиЗахідні ЗемліУ 1920-х роках постали у Львові:
У 1930 році постало Українське Фотографічне Товариство (УФОТО або UFT) у Львові (ініціатори — професор Олекса Балицький і доктор Степан Дмоховський — голова товариства) з філіями в Станиславові, Тернополі і Рогатині. Товариство мало 216 членів (1936), свою домівку, робітню й бібліотеку; У 1933 — 39 рр. видавало журнал «Світло й Тінь» (головні редактори Олександр Мох, Степан Щурат). УФОТО влаштовувало щомісячні внутрішні виставки і щорічні репрезентативні. Члени товариства брали участь у виставках у Чикаго (1933), Всеслов'янській мистецькій фотовиставці у Заґребі (1935) та у фото-конкурсах Альфа, Перуц, Кодак, Філіпс й Еро. Разом з туристично-краєзнавчим товариством «Плай» влаштувало у 1935 році виставку «Наша Батьківщина у світлині» з 68 учасниками. Комерційно фотографією займалися у Львові Л. Янушевич, Я. Шалабавка. Східні ЗемліПісля революції, в 1920 — 1930-х роках і після Другої світової війни, в Україні поширилися фотоаматорські гуртки в установах, громадських орґанізаціях, на фабриках. Вони періодично влаштовують в усіх обласних центрах виставки фотографій і пересувні виставки також поза Україною та конкурси з грошовими преміями. З учасників тих виставок рекрутуються фоторепортери для преси. Відомі з 1930-х pp. фотожурналісти К. Лішко, Білоцерківський, Г. Угринович; після війни популярні Б. Градов, Ф. Федоров, М. Козловський, Ю. Шевцов, Е. Анціс (тепер у США), В. Примаченко, І. Кропивницький, О. Стародуб (натюрморт і портрет), С. Александрович, В. Сметанич, В. Чупринин, А. Куцан, І. Хижняк, Я. Дацюк, І. Охріменко, Ю. Самеляк, Р. Якименко та багато молодших. Короткий час у Харкові з'являлися журнал «Фото-Кіно» (1924), «Фото для всіх» (1928 — 1930) і «Фото соцбудівництву» (1932 — 1934). У 1920 — 1930-х роках фототехніків-лаборантів і фотографів готували мистецько-промислові школи; мистецтво Фотографії викладали також у Київському художньому інституті та Київському Інституті Кінематографії. Найвідоміші митці-фотографи того часу учні М. Петрова: Д. Демуцький та П. Новицький, працювали кінооператорами в художніх фільмах; І. Єзерський, Озеров, О. Дмитріев як портретисти. Після війни фотографію викладають на кінооператорському факультеті Київського Театрального Інституту ім. Карпенка-Карого; техніку фотографії — також у Львівському Поліграфічному Інституті. Для потреб закладів побутового обслуговування населення, у великих містах працюють курси фотографії, які випускають фотографів-техніків. При Міністерстві культури у Києві створюється експериментальна фотостудія. Фотографія в Радянській УкраїніУ 1971 році фотографиня Ірина Пап створює при Союзі журналістів України школу фотографії[1]. В школі проводилися лекції, майстер-класи, портфоліо-рев'ю. Школа не була офіційним освітнім закладом, але з неї випустились чимало професіоналів, які пізніше сформували фотографічне середовище незалежної України: Віктор Марущенко, Валерій Керекеш, Сергій Пожарський та інші. У 1973 році на базі фотостудії Марленом Матусом була створена дитяча анімаційна студія «Веснянка», а у 1978 році Марленом Матусом було засновано фотоклуб для дорослих «Дніпро»[2]. Також одним з найвідоміших фотографів УРСР був Микола Козловський[3]. З 1948 року працював спеціальним фотокореспондентом журналу Огонек. Серед його творчого доробку більш як 30 фотоальбомів. Лауреат Шевченківської премії 1986 року за фотоальбом «Києве мій». Серед впливових «неофіційних» фотографів УРСР варто згадати Бориса Михайлова з Харкова (довкола якого сформувалася Харківська школа фотографії) та Вілю Фургало зі Львова[4]. Виробництво фототехніки та фотоматеріалів в Україні   ФотоматеріалиВиробництво фотоматеріалів (кіноплівки і великоформатної фотоплівки) було організовано у 1931 р. в місті Шостці, Сумської області на ВО «Свема», а фотографічного паперу на ЗАТ «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» у Києві. ФотоапаратураФотоапаратура вироблялася в Києві заводом «Арсенал»— дальномірні та дзеркальні фотокамери для 35 мм плівки марки «Києв». Також вироблялись дзеркальні середньоформатні (6x6 см) фотоапарати «Салют» та «Києв», компакт-камери «Киев-Вега 2» для малоформатних кадрів (18х24 мм). У Харкові на Виробничому Машинобудівному Об'єднанні «ФЕД» виготовлялись фотоапарати з оптичними далекомірами серії «ФЕД» («ФЭД-2», «ФЭД-3», «ФЭД-4» та «ФЭД-5»). Спочатку вони повністю копіювали камеру «Leica», а згодом досконаліші моделі власного виробництва. Фотозбільшувачі вироблялися у Дніпропетровську та Феодосії, освітлювальна апаратура у Києві та в Одесі (фабрика «КИНАП»), де також виробляли кіноапаратуру. Фотографічний рух в українській діаспоріВ еміграції в США колишні члени УФОТО відновили у 1950 р товариство з тією ж назвою як Секцію Літературно-Мистецького Клубу в Нью-Йорку; у 1954 — 1956 роках в щоденнику «Свобода» вони мали «Сторінку фото-кіноаматора» (редактор С. Федів), поза тим влаштовують виставки, фото-архіви (М. Пежанський) тощо. Товариство очолювали м. інші С. Федів, Р. Загайкевич, Б. Полянський. В більших українських скупченнях у США і Канаді українські професійні фотографи мають фото-студії, наприклад, «Дарк» (О. Даркович) у Чикаго, «Мева» (О. Соловій) у Філадельфії, Й. Старостяк, В. Гришин, С. Тур, Л. Майстренко в Нью-Йорку та інші. Також українська емігрантська преса має своїх фоторепортерів: Р. Сохан-Гадзевич («Свобода»), М. Ганусей («Америка»), В. Ке («Новий Шлях») та інші. Українські фотографи
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
