Филипенко Іван Павлович
Іван Павлович Филипенко (14 (26) серпня 1891, поселення Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії — 27 серпня 1983, Волусія, Флорида, США) — учасник Першої світової війни, білогвардієць, емігрант, оперний співак у Австрії, Франції, Італії, Німеччині та США, професор. ЖиттєписІван Павлович Филипенко народився у поселенні Шостка Глухівського повіту Чернігівської губернії у родині відставного фельдфебеля Павла Остаповича Филипенка та його дружини Мотрони Іванівни з роду Іванових[1]. Мав старшого брата Георгія Павловича Пилипенка[2] — коменданта Шостки за часів Української Держави у 1918 році[3] та старшу сестру Марію Павлівну Пилипенко[3]. Батько, Павло Остапович Филипенко походив з міщан міста Ніжина та помер 11 (24) січня 1904 на 54 році життя[4]. Мати померла 28 березня 1932 року на 86 році життя[5]. Родина перед приходом до влади більшовиків жила заможно й володіла двома будинками у Шостці. Павло Остапович після роботи фельдфебелем працював жандармом у Конотопі, а опісля отримував солідну пенсію та працював на Шосткинському пороховому заводі до самої смерті. Мати мала бакалійну лавку та торгувала приблизно до 1914 року. Брати Георгій та Іван училися у гімназії та у московському університеті[3]. У 1915 році Филипенко робить перші кроки на сцені, про нього з'являються перші відгуки:
У Імператорській та Білій арміяхПід час Першої світової війни, у 1917 році, Филипенко з добровольців Севастопольського фортечного артилерійського полку був підвищений у званні в офіцери (прапорщик)[6]. У 1918 році Филипенко завідував власним рестораном, який відкрив у своєму домі у Шостці[3]. Згодом Филипенко потрапив до Збройних Сил Півдня Росії до 2-ї важкої батареї. До грудня 1919 він закінчив курс офіцерської артилерійської школи[6]. У 1920 році перебував у армії Врангеля у Криму[7]. За Денікіна служив у карному розшуку Ялти. Колишній присяжний повірений[8]. На еміграції У ЄвропіОчевидно Филипенко був евакуйований із залишками армії Врангеля та опинився у Туреччині[7], де ймовірно став членом Товариства Галліполійців[ru][9]. У 1921 році він прибув з Константинополя до Болгарії де дав два концерти у театрі К. Ранкова у Пловдіві. У 1922 році він виступав у Німеччині, у 1923 - у Швейцарії, Відні (Австрія), Празі (Чехословаччина) та Франції[3]. Зокрема у Відні Филипенко гастролював на Новій сцені Відня під керівництвом Ісаака Дуван-Торцова[10] а у Празі - у складі російського художнього театру під керівництвом М. А. Долінова, що виступав з операми «Блакитний птах», «Літуча миша», «Маска», «Золотий півень»[11]. Далі на еміграції у жив у Парижі. Виступав із сольними концертами в залі на 77, rue Pigalle, 9-е (1923) і залі Malakoff (1924), на суботниках «Російської газети» (1923—1924), у концертних програмах Російського літературно-артистичного гуртка (1925), у театрі Олімпія (1924—1925), а також гастролював у Мілані з трупою «Російські маски» у театрі Тріанон (1924)[12]. Саме у Франції закріпилося написання його імені, яке він використовуватиме надалі Iwan Philippenko[13][14]. У 1925 році переїхав до Італії, жив у Мілані за адресою Via Marino 1 а згодом Vialle Abeuzzi 64 та Via Olindo Guerrini 3. В одній квартирі з ними проживав Казимир Едуардович Оссер, студент медичного факультету[9]. Як оперний співак виступав з оркестром під керівництвом маестро Джузеппе Подеста[12], вчився у відомого тенора Джузеппе Анселмі[it][15]. Перебував під наглядом італійських спецслужб за підозрою в невдалому замаху в 1927 на радянського посла у Римі Лева Каменєва[8][9]. У цей період Филипенкові через третіх осіб вдавалось листуватися з матір'ю, що жила у Шостці, та навіть передавати їй гроші[3]. Дівчиною, а згодом дружиною Филипенка була американська оперна співачка Міньйон Спенс (1905—1997). У 16 років Міньйон покинула батьківський дім заради співу. Спочатку вона опинилася у Нью-Йорку, де дебютувала у опереті. Втім через нестачу досвіду вона вирішила поїхати до Італії, де у Мілані, стала ученицею у Филипенка. Врешті Міньйон оволоділа не лише співом, а й вільно розмовляла італійською, німецькою та французькою мовами[16]. Згодом вона стала членкою Метрополітен-опери у Нью-Йорку та постійним гостем Берлінської державної опери, та зокрема опер Бремена, Брюсселя, Антверпена, Гааги та ін[17]. У листопаді 1935 року вже професор Филипенко разом з Міньйон Спенс їздив до США[18]. Щонайменше з 1936 року Филипенко проживав у Берліні, де мешкав за адресою Bleibtreustraße 25[19]. 12 вересня 1939 року він побрався шлюбом із Міньйон Спенс[20]. Подружжя Филипенків мало у Берліні, вокальну студію[21][15]. Саме там вони у 1938 та 1940 роках отримали еміграційні візи[22]. У АмериціУ вересні 1940 року Іван та Міньйон Филипенки, через Лісабон (Португалія), мігрували до Америки. Слід зазначити, що увесь час перед тим, в еміграції Филипенко жив у статусі апатрида[22]. У 1942 році Филипенко жив за адресою 200 West 57th Street, Нью Йорк та мав власну вокальну студію[23]. Станом на початок 1950х років разом з дружиною заробляв на життя зокрема уроками співу як у Нью Йорку, так і у Маунт Кіско[24] У 1956 році Филипенко мав вокальну студію у місті Орландо, Флорида за адресою 740 Clay Street[25]. Щонайменше з 1936 по 1951 році Филипенко презентував себе під псевдонімом Filippo Navi[26]. Помер Іван Павлович Филипенко 27 серпня 1983 у Volusia, Флорида, США[27]. Джерела
Література
Див. також |
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
