Глухівський повіт
Глухівський повіт — адміністративно-територіальна одиниця, утворена в 1781 році, частково на землях Глухівської сотні (1654—1782). Повітове місто — Глухів. Повіт утворено 1781 року у складі Новгород-Сіверського намісництва. У 1796 році увійшов до Малоросійської губернії (2-го складу). 1802 року увійшов до Чернігівської губернії. Повіт знаходився на самому сході Чернігівської губернії. На північному заході межував із Новгоро-Сіверським, південному заході Кролевецьким повітами Чернігівської губернії, на сході з Севським повітом Орловської та Путивльським повітом Курської губернії. 1923 року повіт скасовано, а його землі увійшли до Глухівського району Глухівської округи. Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 142 661 чоловік. З них 91,63 % — українці, 3,87 % — євреї, 4,18 % — росіяни[1]. Адміністративний устрійАдміністративно повіт поділявся на 3 стани і 9 волостей:
та місто Глухів із передмістями Білополівка, Веригинське, Усівка, хутором Водотечі, Солдатською Слободою. Персоналії
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia