Убивство львівських професорів

Хрест на місці розстрілу
Відкриття нового монумента, 2011 рік
Τаблиця з іменами розстріляних
Пам'ятна таблиця у Латинському катедральному соборі з іменами розстріляних
Пам'ятна дошка Каспарові Вайґелю на фасаді будинку по вул. Саксаганського 3

Убивство львівських професорів — масові вбивства представників польської інтелігенції Львова (близько 45 польських учених і викладачів, переважно Львівського університету, членів їхніх сімей та гостей), що їх скоїли в липні 1941 року у Львові німецькі війська.

Через кілька днів після початку німецько-радянської війни, Львів зайняли війська Вермахту. Перед тим як залишити місто, НКВС знищило кілька тисяч політичних в'язнів, що перебували у львівських в'язницях (докладніше див. Винищення львівських в'язнів у червні 1941).

Гестапо за списками вирішило заарештувати професорів Львівського університету. Що й було зроблено в ніч із 3 на 4 липня 1941 року — арештовано декілька десятків професорів із львівських вишів, головно Університету Яна Казимира (сьогодні Національний університет ім. Івана Франка), а також членів їх родин та осіб, що перебували в їхніх квартирах на момент арешту.

Спершу арештованих тримали в приміщеннях університету, а потім вивезли на розстріл. Усього, в ніч із 3 на 4 липня було заарештовано 28 науковців. З цієї групи уцілів лише професор Францішек Ґроєр (пол. Franciszek Groër).

Гітлерівці пограбували квартири науковців і знищили чи вивезли цінні наукові матеріали вчених.

Російський історик Борис Соколов, посилаючись на свідчення колишніх вояків легіону «Нахтіґаль» у конгресі США у 1954 році, стверджував, що «Нахтіґаль» був виведений із Львова до початку акції і, відповідно, легіон не мав стосунку до пізнішого знищення євреїв і польської інтелігенції Львова[1].

Звинувачення українців у вбивстві польських професорів — абсолютна нісенітниця, наголосив історик зі Львова Василь Расевич. Жоден архівний документ це не підтверджує.[2]

Списки вбитих

Український радянський письменник і публіцист Володимир Бєляєв, який довгі роки вивчав це питання, дає такий список убитих:

  • Професор-стоматолог Антоній Цешинський
  • Професор-терапевт Ян Грек
  • Професор-хірург Генрик Гілярович
  • Професор-правознавець Роман Лонгшам де Бер'є (з трьома синами)
  • Професор математики Антоній Ломницький
  • Професор-геолог Станіслав Пілят
  • Професор судової медицини, ректор Університету Володимир Серадзський (70 років)
  • Професор-хірург Тадеуш Островський
  • Доктор права, біженець із Ґданська, Тадеуш Тапковський
  • Професор-терапевт Роман Ренцький, академік
  • Письменник Тадеуш Бой-Желенський
  • Професор-пенсіонер Адам Соловій (82 років) із дружиною та онуком Адамом Монсовичем (19 років)
  • Професор, декан Вітольд Новицький із сином Юрієм — військовим лікарем
  • Професор геометрії, колишній прем'єр-міністр Казимир Бартель
  • Професор Роман Віткевич
  • Професор Володимир Круковський
  • Професор Володимир Стожек (з двома синами)
  • Професор Каспер Вайґель (із сином Юзефом)
  • Доктор технічних наук Казимир Ветуляні
  • Доцент-хірург Владислав Добржанецький
  • Окуліст Єжи Ґжендельський
  • Доцент ветінституту Едвард Гамерський
  • Лікар-гінеколог, професор Станіслав Мончевський
  • Лікар-педіатр Станіслав Прогульський із сином Андрієм
  • Ординатор шпиталю Станіслав Руфф із дружиною і сином Адамом (інженер-хімік)
  • Дружина Островського, Ядвіга
  • Учителька, громадянка США Кетті Демків.[3]

В Акті Львівської комісії з розслідування нацистських звірств (1–6.11.1944) додані:

  • Професор права, член Гаазького трибуналу Алерганд
  • Професор-психіатр Домасевич
  • Професор Порчинський
  • Професор Адам Фішер
  • Професор Штрікс
  • Професор Мундт
  • Доцент Герман Авербах (з дружиною та донькою — отруїлися при арешті),
  • Доцент Остерн (отруївся)
  • Доцент Чертковер
  • Доцент П'ясецький
  • Інженер Блюменталь
  • Інженер Шимон[4].

Польський історик З. Альберт додає також:

  • Дружина професора Грека, Марія
  • Доктор теології ксьондз Владислав Коморницький
  • Знайомий Добжанецького Єугеніуш Костецький
  • Дружина доктора Руффо, Анна
  • Професор Генрик Корович
  • Професор Станіслав Ружевич
  • Медсестра Марія Рейманова
  • Знайомий Серадзького, бізнесмен Воліш.[5]

Див. також

  • Студентський парк (Львів)
  • Sonderaktion Lublin
  • АБ-акція
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Убивство львівських професорів

Примітки

  1. ↑ Соколов Б. В. Оккупация. Правда и мифы. militera.lib.ru. Процитовано 2 лютого 2017.
  2. ↑ Терещук, Галина. 70 років від загибелі 39 польських професорів. Чергове українсько-польське непорозуміння. Радіо Свобода. Процитовано 2 лютого 2017.
  3. ↑ Беляев В. Я обвиняю. — М., 1984. — С. 109. (рос.)
  4. ↑ Іваненко В., Якунін В. ОУН і УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології. — Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2006. — С. 262—263.
  5. ↑ Альберт, Зигмунт. Убийство львовских профессоров в июле 1941 года. www.lwow.home.pl (рос.). Процитовано 2 лютого 2017.

Посилання

Друковані видання