|
Тітов Михайло Борисович
Тіто́в Миха́йло Бори́сович (5 листопада 1928, Харків — 6 лютого 2020[1]) — професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри інфекційних хвороб Львівського медичного інституту (1969—1997). Досліджував і впроваджував у лікарську практику діагностичні та лікувальні засоби при шигельозі, малярії, вірусних гепатитах, менінгітах, енцефалітах, поліомієліті, правці, скарлатині. Біографічні даніМихайло Борисович народився 1928 року у Харкові. 1944 році разом з матір'ю переїхав до Львова, де у 1946 році вступив у Львівський медичний інститут. Своїм учителем Михайло Тітов вважав доцента Бориса Миколайовича Котляренка, засновника Львівської наукової школи інфекціоністів[1]. Наукова діяльність1951—1954 рр. вчився у клінічній ординатурі при кафедрі інфекційних хвороб. У 1954—1961 роках — асистент кафедри інфекційних хвороб. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Функции печени при дизентерии». У 1961—1962 роках працював лікарем-інфекціоністом у шпиталі в Гвінейській республіці. Упродовж 1963—1969 років працював на посаді доцента кафедри інфекційних хвороб Львівського медичного інституту, 1964 року присвоєне вчене звання доцента, одночасно у 1963—1965 роках був деканом педіатричного факультету. У 1970 році захистив докторську дисертацію на тему: «Материалы по изучению клиники и терапии инфекционного гепатита в сочетании с некоторыми процессами и заболеваниями», наступного року йому було присвоєно вчене звання професора. Протягом 1969—1997 років був завідувачем кафедри інфекційних хвороб Львівського медичного інституту, водночас у 1973—1981 рр. — декан педіатричного факультету. У 1994 році обраний академіком АН технологічної кібернетики України. З 1997 році на пенсії. Михайло Борисович є автором близько 300 наукових робіт, у тому числі 12 книг, 23 авторських свідоцтв на винаходи. Нагороди та відзнаки
Примітки
Джерела
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
