Скарлатина

Скарлатина
Характерний висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину Характерний висип на шкірі спини у дитини, хворої на скарлатину
Спеціальність	інфекційні хвороби і педіатрія
Симптоми	симптом малинового язика, гарячка[1], біль у животі[1], блювання[1], висип[1], гострий тонзиліт, лімфоаденопатія, біль у горлі, симптом блідого носогубного трикутника, симптом Пастіа і тахікардія
Причини	Streptococcus pyogenes[1]
Метод діагностики	фізикальне обстеження
Препарати	пеніцилін, макроліди, цефалоспорини, ванкоміцин, кліндаміцин і антигістамінні препарати
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1B50
МКХ-10	A38
OMIM	012541
DiseasesDB	29032
MedlinePlus	000974
eMedicine	emerg/518
MeSH	D012541
Scarlet fever у Вікісховищі

Скарлати́на (від лат. scarlatium — яскраво-червоний) — гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки, прояви яких нагадують зміни при стрептококковому фарингіті, та характерним дрібнокрапчастим висипом. Схильна до гнійно-септичних та алергічних ускладнень. Є особливою клінічною формою клінічного перебігу стрептококової інфекції.

Етіологія

Streptococcus pyogenes

Стрептококи є грампозитивними бактеріями, які мають сферичну форму, належать до родини лактобацил. Залежно від здатності гемолізувати еритроцити стрептококи поділяють на β — (повний гемоліз), α — (частковий гемоліз) і γ — (відсутність гемолізу). За карбогідратним компонентом оболонки виділяють декілька груп стрептококів, які позначаються латинськими літерами — A, B, C, D, тощо. Усього таких груп виділяють 21. Найбільш частими збудниками стрептококових інфекцій у людини є такі види стрептококів: S. pyogenes, S. pneumoniae (пневмокок), S. agalactiae, S. equisimilis, S. faecalis, S. faecium (ентерокок), S. canis, S. salivarius. Збудник скарлатини — S. pyogenes.

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Стрептококи.

Епідеміологічні особливості

Стрептококова інфекція належить до антропонозів. Джерелом скарлатини є хвора людина з початку захворювання до 4-5 діб після зникнення клінічних симптомів та бактеріоносій. Для дітей першого року життя джерелом інфекції можуть бути матері, у яких є запальні процеси молочних залоз, які спричинені стрептококом групи А.

Основний механізм передачі збудників — повітряно-крапельний, вони можуть також рідше непрямо передаватися через білизну, предмети побуту, речі, іграшки. Вхідними воротами інфекції є ротоглоткові мигдалики.

Скарлатина уражає однаково як осіб чоловічої статі, так і жіночої.[2] Найчастіше хворіють діти віком від 5 до 15 років.[3] Захворювання частіше спостерігають у холодну пору року. Зустрічаються як поодинокі (спорадичні) випадки, так і епідемії. Після перенесеного захворювання формується тривалий антитоксичний імунітет.

Історичні відомості та актуальність

Захворюваність і летальність від скарлатини знизилися порівняно з XVIII і XIX століттями, коли траплялися епідемії цієї хвороби.[4] Близько 1900 року рівень смертності у багатьох місцях досягав 25 %.[5] Покращення прогнозів можна пояснити застосуванням пеніциліну для лікування цієї хвороби.[6] Частота випадків скарлатини також зменшувалася протягом останнього століття.

Протягом останнього десятиліття у різних країнах зареєстровано кілька спалахів цієї хвороби.[7] З 2013 по 2016 рік показники захворюваності на скарлатину в Англії зросли з 8,2 до 33,2 на 100 000 населення, а госпіталізації через скарлатину зросли на 97 %.[8] Подальше зростання кількості зареєстрованих випадків скарлатини в Англії відзначено у сезоні 2021—2022 років (з вересня по вересень) та на початку сезону 2022—2023 років.[9] Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила про зростання випадків скарлатини (і iGAS — інвазивних випадків GAS, GAS — Group A streptococcus) в Англії та інших європейських країнах за цей період. Зростання зареєстровано у Франції та Ірландії.[10] У США випадки скарлатини не реєструють, але станом на грудень 2022 року CDC вивчали можливе збільшення кількості повідомлень про інвазивні стрептококові інфекції у дітей.[11] Наприкінці грудня 2022 року Мережа медичних попереджень CDC випустила рекомендацію щодо повідомлених збільшень кількості інвазивних інфекцій GAS.[12]

Патогенез

Первинне вогнище інфекції — у мигдаликах та носоглотці. Лейкоцити у відповідь на укорінення там стрептококів досить швидко накопичуються на слизовій оболонці, проте їхня здатність до фагоцитозу не завжди виявляється достатньою. Фагоцитовані стрептококи швидко гинуть, але іноді фагоцитоз є незавершеним. Руйнування лейкоцитів, еритроцитів і тканинних клітин призводить до запалення. Із первинного вогнища стрептокок легко проникає у лімфатичні вузли і спричинюють лімфаденіт. У мигдаликах виникає гнійне запалення. До крові потрапляють токсини та алергени стрептокока. Тяжкі форми та ускладнення скарлатини пов'язані із токсичним впливом, генералізацією стрептокока та розвитком алергії, внаслідок чого уражається серце, нирки, рідше інші органи. Токсичний компонент обумовлений дією токсичних речовин стрептококу і, найбільшою мірою, впливом еритрогенного токсину.

Клінічні прояви

Малиновий язик, частково прикритий білим нашаруванням, характерний для розпалу перебігу скарлатини.

Тривалість інкубаційного періоду від кількох годин до 12 днів. Типова форма скарлатини починається гостро: після незначної остуди температура тіла за 6-7 годин підвищується до 38,5-40 °C. У маленьких дітей при цьому нерідко з'являється однократне або повторне блювання. Хворі скаржаться на головний біль, нездужання, болючість при ковтанні.

Наприкінці першої доби захворювання (іноді на другий день) з'являються характерні плямисті дрібні висипання на шкірі. Спочатку висип з'являється на шиї та верхній частині грудей, а упродовж наступних 2-3-х днів поширюється по всьому тілу. Висип складається з численних дрібно крапчастих елементів, густо розташованих та утворюючих на шкірі щільне насичене рожеве поле. Спостерігається симптом Пастіа — петехіально-геморагічні елементи висипу локалізуються переважно в природних складках шкіри у вигляді лінійних темно-червоного, бурого чи фіолетового забарвлення елементів.

Обличчя хворого злегка опухле, щоки яскраво гіперемійовані, тоді як підборіддя та рот на ділянці, обмеженій носогубними складками, відрізняються різкою блідістю (симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник»). У ротоглотці відмічають розлиту гіперемію м'якого піднебіння, язичка та мигдаликів. Бруднувато-білі або жовтуваті нашарування вкривають мигдалики, лімфатичні фолікули глотки, поширюючись іноді на м'яке піднебіння та язичок. У хворих збільшуються регіонарні підщелепні лімфатичні вузли.

Характерний симптом блідого носогубного трикутника або «скарлатинозний трикутник» у розпал хвороби — є блідість шкіри навколо рота на тлі характерного висипу на щоках.

Протягом перших 2-3-х днів хвороби язик залишається вологим, вкритим сірувато-білим нашаруванням; з 3-4-го дня нашарування зникають і тоді вид язика стає досить характерним. На кінчику його можна побачити численні набряклі сосочки, а забарвлення язика стає яскраво червоним («малиновий язик»).

Характерне для скарлатини лущення на кистях на початку періоду реконвалесценції (видужання)

Температура тіла зберігається на високих цифрах упродовж 3-6 днів, потім починає знижуватися та нормалізується на 9-10-й день хвороби. Одночасно покращується загальний стан хворого, зменшується інтоксикація, зникає висип та інші симптоми. На шкірі, особливо на долонях, відбувається характерне злущення шкіри.

Критерії тяжкості

Легка форма

Температура тіла підвищена до 38 °C, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральні зміни мигдаликів, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривають 3-5 днів.

Середньотяжка форма

Температура тіла підвищена до 39-40 °C, тривалість 5-7 днів, головний біль, повторне блювання, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна або лакунарні зміни на мигдаликах, енантема на м'якому піднебінні, можливий розвиток ускладнень.

Тяжка форма

Значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла 40 °C та вище, можлива поява менінгеальних симптомів, окремі судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма

Характеризується тяжкою інтоксикацією, високою гарячкою, некротичними змінами на мигдаликах і слизовій оболонці глотки та носа, розвитком септичних ускладнень.

Ускладнення

• лімфаденіт;
• отит;
• синусит;
• артрит;
• мастоїдит;
• міокардит;
• нефрит;
• синовіїт;

Діагностика

Хворобу розпізнають на основі епідеміологічних даних, характерної клінічної картини. Для діагнозу скарлатини важливим є виявлення характерного висипу та гнійного ураження мигдаликів.

Загальноклінічні дослідження

Клінічний аналіз крові — відзначають лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілію, підвищення ШОЕ

Дослідження на наявність бета-гемолітичного стрептококу або антитіл до нього

Не є абсолютними підтверджуючими методами, мають оцінюватися тільки разом з клінічними даними. Часто наявність бета-гемолітичного стрептокока відзначається на тлі інших хвороб, які можуть нагадувати за клінічними проявами скарлатину (алергічні хвороби, псевдотуберкульоз тощо).

• Бактеріологічний посів слизу з ротоглотки з метою виділення бета-гемолітичного стрептококу групи А (займає 3-4 доби);
• Серологічний — наростання титрів антистрептолізину О в динаміці.
• Визначення в ротоглотці за допомогою імуногістохімічного експрес-тесту антигену бета-гемолітичного стрептококу групи А.

Лікування

Хворих лікують вдома або у інфекційному відділенні. Показанням до госпіталізації є тяжкі, ускладнені форми хвороби. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

Етіотропна терапія

Антибіотики — при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньотяжкій — пеніциліни, при тяжкій — цефалоспорини I—II покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії — при легкій формі 10 днів, середньотяжкій та тяжкій 10 -14 днів, шлях введення — при легкій формі — перорально, при середньотяжкій — внутрішньом'язово, при тяжкій — внутрішньовенно.

Патогенетична терапія

• Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі — значна кількість пиття, при середньотяжкій та тяжкій формах — інфузії глюкозо-сольових розчинів;
• Антигістамінні препарати;
• Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин тощо)

Профілактика

Раннє виявлення та ізоляція джерела інфекції. Хворих ізолюють вдома або у стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворими скарлатиною, встановлюється карантин на 7 діб. Кінцеву дезінфекцію в осередку не проводять.

Примітки

1. WikiSkripta — 2008. — ISSN 1804-6517
   d:Track:Q9049250
2. Usatine, Richard (2013). Color Atlas of Family Medicine, Second Edition. McGraw Hill Companies.
3. Kliegman, Robert; Stanton, Bonita; St Geme, Joseph; Schor, Nina (2016). Nelson Textbook of Pediatrics. Elsevier. с. 1327—1337.
4. Drug Therapeutics, Bulletin (2018). Managing scarlet fever. BMJ. 362: k3005. doi:10.1136/bmj.k3005. ISSN 0959-8138. PMID 30166279. S2CID 52136139.
5. Guerrant, Richard; Walker, David; Weller, Peter (2011). Tropical Infectious Diseases: Principles, Pathogens and Practice. Elsevier. с. 203—211. ISBN 9780702039355.
6. Wessels, Michael R. (2016). Pharyngitis and Scarlet Fever. У Ferretti, Joseph J.; Stevens, Dennis L.; Fischetti, Vincent A. (ред.). Streptococcus pyogenes: Basic Biology to Clinical Manifestations. Oklahoma City (OK): University of Oklahoma Health Sciences Center. PMID 26866221. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 28 січня 2018.
7. Basetti, S.; Hodgson, J.; Rawson, T.M.; Majeed, A. (August 2017). Scarlet Fever: A guide for general practitioners. London Journal of Primary Care. 9 (5): 77—79. doi:10.1080/17571472.2017.1365677. PMC 5649319. PMID 29081840.
8. Scarlet fever in England reaches highest level in 50 years. Pharmaceutical Journal. 30 листопада 2017. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 2 січня 2018.
9. Group A streptococcal infections: report on seasonal activity in England, 2022 to 2023. GOV.UK (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.
10. Increased incidence of scarlet fever and invasive Group A Streptococcus infection – multi-country. www.who.int (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2024. Процитовано 22 грудня 2022.
11. Increase in Invasive Group A Strep Infections, 2022 | CDC. www.cdc.gov (амер.). 22 грудня 2022. Архів оригіналу за 22 грудня 2022. Процитовано 23 грудня 2022.
12. HAN Archive – 00484 | Health Alert Network (HAN). emergency.cdc.gov (амер.). 22 грудня 2022. Архів оригіналу за 29 грудня 2022. Процитовано 29 грудня 2022.

Джерела

• Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / «Стрептококова інфекція» С. 434—443
• Крамарьов С. О., Надрага О. Б., Пипа Л. В. Інфекційні хвороби в дітей. Київ: Медицина, 2010. — 392 с. + 14 кольорових вкладок.
• Про затвердження Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей — МОЗ України. Наказ № 354, від 09-07-2004 р.

Посилання

• Скарлатина у детей: симптомы и лечение (фото).