Станом на 1885 рік складалася з 13 поселень, 12 сільських громад. Населення — 5373 осіб (2588 чоловічої статі та 2785 — жіночої), 713 дворових господарств[1].
Турійськ — колишнє власницьке містечко при річці Турія за 18 верст від повітового міста, 446 осіб, 86 дворів; православна церква, костел, єврейський молитовний дім, школа, 6 постоялих дворів, 4 постоялих будинків.
Бобли — колишнє власницьке село, 649 осіб, 91 двір; православна церква, школа, постоялий будинок.
Дольськ — колишнє власницьке село, 545 осіб, 62 двори; православна церква, католицька каплиця, школа, постоялий двір.
Кульчин — колишнє власницьке село при річці Турія, 205 осіб, 27 дворів; православна церква, школа.
Кустичі — колишнє власницьке село, 221 особа, 31 двір; школа, постоялий будинок.
Обенижі — колишнє власницьке село, 322 особи, 46 дворів; православна церква, школа.
Передмістя — колишнє власницьке село при річці Турія, 400 осіб, 76 дворів; православна церква, школа.
Ростов — колишнє власницьке село, 451 особа, 88 дворів; православна церква, школа, постоялий будинок, водяний млин.
Селець — колишнє власницьке село при річці Турія, 291 особа, 43 дворів; школа.
Соловичі — колишнє власницьке село, 374 особи, 52 дворів; школа , постоялий двір.
Ставки — колишнє власницьке село, 250 осіб, 34 дворів; школа.
Торговище — колишнє власницьке село, 534 особи, 74 дворів; православна церква, школа, постоялий двір.
18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна ТужискКовельського повітуВолинського воєводства в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави.
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 36 громад[2]: