Станом на 1885 рік складалася з 16 поселень, 16 сільських громад. Населення — 5821 осіб (2910 чоловічої статі та 2911 — жіночої), 527 дворових господарств[1].
Голоби — колишнє власницьке село; волосне правління (за 25 верст від повітового міста), 1045 осіб, 98 дворів, православна церква, костел, католицька каплиця, школа, 2 постоялих будинки, 2 вітряки. За ½ версти - станція залізниці.
Брюховичі — колишнє власницьке село, 361 особа, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок, ярмарок, вітряк.
Битень — колишнє власницьке село, 368 осіб, 46 дворів, православна церква, постоялий будинок, вітряк.
Дроздні — колишнє власницьке село, 775 осіб, 78 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 вітряки, кінний млин.
Новий Мосор — колишнє власницьке село при річці Стохід, 266 осіб, 29 дворів, православна церква.
Нужель — колишнє власницьке село, 317 осіб, 38 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 вітряки.
Солотвин — колишнє власницьке село при річці Стохід, 351 особа, 33 двори, каплиця, постоялий будинок, вітряк.
Угли — колишнє власницьке село при річці Стохід, 195 осіб, 16 дворів, кладовищенська каплиця, постоялий будинок.
18 березня 1921 року Західна Волинь окупована Польщею. Волості було перетворено на ґміни, відповідно, адміністративна одиниця отримала назву ґміна Голоби. Волость входила до Ковельського повітуВолинського воєводства. Межі та склад колишньої волості збереглися, що й за Російської імперії та Української держави.
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 30 громад[2]:
Божедарівка — колонії: Божедарівка і Дементянівка;
