|
Турмаліни
 Турмалі́ни — супергрупа мінералів класу силікатів чорного, бурого, рожевого, зеленого та інших кольорів. Використовують у радіотехніці, ювелірній справі. Колір турмаліну залежить від його хімічного складу: чорний (шерл), темно-зелений (верделіт), темно-синій (індиголіт), темно-червоний (рубеліт). Історія та етимологіяНазва походить від сингальського слова «турамалі» — той, що притягує попіл. Під цією назвою був завезений з Цейлону до Європи. Загальний опис Хімічний склад: SiO2 — 30-44 %; B2O3 — 8-12 %; Al2O3 — 18-44 %; MgO — до 25 %; Na2O — 1-6 %; H2O — 1-4 %. Крім того, звичайно присутні FeO +Fe2O3 (до 38 %), CaO (до 4 %), K2O, Li2O, MnO, Cr2O3, а також F i Cl. За хімічним складом турмаліни поділяються на два ізоморфні ряди: 1) магнезіально-залізисті і 2) літієво-залізисто-марганцевисті. Важливий мінерал бору. Хімічна формула:
Сингонія тригональна. Дитригонально-пірамідальний вид. Характерні подовжені стовпчасті, часто жердиноподібні або голчаті кристали; радіально-променисті, сплутано-волокнисті азбестовидні і мікрокристалічні масивні аґреґати. Густина 2,9-3,25. Тв. 7,0-7,5. Колір чорний, рожевий, бурий, зелений та ін. Блиск скляний. За кольором розрізняють різновиди Т.: рубеліт — червоний і рожевий; індиголіт — блакитний і синій; африцит — синьо-чорний; верделіт — зелений; ахроїт — безбарвний, прозорий; поліхромний (забарвлення зональне). Крихкий. Утворюється переважно при пневматолітових і гідротермальних процесах. Найчастіше зустрічається в пегматитових і кварцових жилах разом з кварцом, польовими шпатами, слюдами, каситеритом, топазом, флюоритом. Рідше магматичний (акцесорний у ґранітах), метаморфічний. Турмалін — це найбільш поширені боросилікати. КристалографіяСингонія тригональна, вид симетрії дитригонально-пірамідальний. Габітус. Кристали турмаліну звичайно мають стовпчастий габітус (витягнуті по потрійній осі) і велику кількість граней. На гранях призми відмічається чітка вертикальна штриховка. Головними формами на кристалах турмаліну є тригональні і гексагональні призми — {1010} i {1120}. Кристали зазвичай закінчуються комбінаціями тригональних і дитригональних пірамід; інколи вершина створена моноедром. Агрегати. Крім стовпчастих кристалів, відомі також тичкуваті, голчасті і променисті агрегати, а також зернисті суцільні скупчення турмаліну. Радіально-променисті агрегати одержали назву турмалінових сонць. Фізичні властивостіКолір дуже різноманітний і залежить від хімічного складу. Беззалізисті — рожеві, чорні, жовті і зелені; магнезіально-залізисті — чорні, бурі і темнозелені, фіолетовий, безбарвний, тощо. Часто різні частини одного кристалу мають різне забарвлення, яке змінюється як уздовж, так і поперек кристалу; такі кристали називаються «поліхромними». Широко поширені чорні турмаліни, які під мікроскопом виявляються зеленими, синіми або бурими. Блиск скляний. Спайність практично відсутня. Твердість 7-7,5. Питома вага 2,90-3,25. Мінерали групи
Різновиди турмалінуРозрізняють:
Умови утворення і знаходження турмалінуПоходження ендогенне, високотемпературне, пегматитове, метаморфічне, гідротермально-метасоматичне. Переважно турмаліни виникають пневмалітовим і гідротермальним шляхом, а також в гранітних пегматитах і породах, що знаходяться з ними в контакті. Утворюють асоціацію з мінералами пегматитів — мікрокліном, альбітом, кварцом і мусковітом. У пегматитових і кварцових жилах турмалін найчастіше утворюється метасоматичним шляхом[2] і характеризуються підвищеною залізистістю. Інколи турмалін знаходиться в магматичних породах[3] як акцесорний мінерал. Мінерал стійкий до фізичного вивітрювання та переносу і перевідкладанню і тому накопичується в розсипах в асоціації з гематитом, корундом, цирконом, шпінелідами в кварцових відкладах. Родовища турмалінуЗнахідки: Камполунго (Урі-Тессін, Швейцарія), о. Ельба (Італія), Шайтанка, Мурзинка, Сарапулка, Липовка (Урал, Росія). В Україні зустрічається на Волині та у Приазов'ї. Родовища широко розповсюджені та чисельні. Найбільш відомі знаходяться на Шрі-Ланці, Мадагаскару, в Китаї, Мозамбіку (поліхромні і червоні турмаліни), Бразилії (штати Мінас-Жерайс, Баія), Бірмі, Анголі, Австралії, Індії, ПАР, Канаді (провінція Онтаріо), США (штаті Каліфорнія, Мен, Колорадо), Італії (о. Ельба), Швейцарії, Росії (Урал). На Уралі основні родовища турмаліну знаходяться в районі сіл — Липовка, Мурзінка, Шайтанка та інші. В Росії турмалін видобувається в Забайкаллі на Малханському родовищі, Шерлова гора, Борщовочний кряж та інших. Зустрічається також на Кольському півострові (рожевий і зелений турмаліни, шерл), в Карелії (шерл). В Україні залізистий турмалін — шерліт — широко розвинений на Волині та в Приазов'ї. Ювелірний турмалін відомий в Афганістані (Нурістан): в родовищах Дарає-Піч, Канокан, Джабо, Чормакс, Кантіва, Манданеша, Цоцум, Муалеві, Папру. Більшість родовищ турмаліну пов'язані з кислими виверженими породами і поширені в багатьох гранітах і гранітоїдах, де утворюються в останній стадії застивання інтрузій. Характерні для різних гранітних пегматитів (шерл, індіголіт, поліхромні турмаліни). Зустрічаються в пневматоліто-гідротермальних родовищах, у польовошпатово-кварцових, турмаліново-кварцових жилах спільно з каситеритом, вольфрамітом, берилієм, топазом. Практичне значення Гарно забарвлені прозорі різновиди використовуються як самоцвіти. В залежності від кольору і прозорості одні відміни турмаліну відносяться до дорогоцінного каміння, інші — до виробного. Найбільше цінуються прозорі відміни зеленого, синього і малиново-червоного кольору, а також поліхромні зелено-червоні. Каміння зеленого кольору називають власне турмаліном, або бразильським смарагдом. Для кристалів турмаліну характерний прояв піро- і п'єзоелектрики (вони електризуються при нагріванні, терті, тиску, причому один кінець кристала заряджається позитивно, інший — негативно). Крупні кристали турмаліну застосовують в радіотехніці. На кристалах турмаліну була відкрита поляризація світла. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
