Каситерит

Каситерит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Cst[2]
Хімічна формула	SnO₂
Клас мінералу	оксиди і гідроксиди
Nickel-Strunz 10	4.DB.05[3]
Dana 8	4.4.1.5
Генезис	гідротермальний
Ідентифікація
Колір	чорний, темно-коричневий, темно-червоний, темно-жовтий
Форма кристалів	короткопризматичні
Сингонія	тетрагональна сингонія[4]
Просторова група	кристалографічна група 136^d[4]
Твердість	6,5-7,25
Блиск	алмазний
Прозорість	непрозорий
Густина	6,8-7,03
Інші характеристики
Названо на честь	Cassiterides^d[3]
Каситерит у Вікісховищі

Каситерит, циняк[5] (англ. cassiterite, tinstone, tin ore, tin spar, stannolite; нім. Kassiterit m) — олов'яний камінь) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови.

Назва — від дав.-гр. κασσίτερος — олово.

Загальний опис

Мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови, SnO₂. Склад у %: Sn — 78,82; O — 21,18.

Домішки: Fe₂O₃, Ta₂O₅, Nb₂O₅, TiO₂. Природний каситерит зазвичай містить різні домішки або у виді тонкого вкраплення супутніх мінералів, або у вигляді катіонів, які ізоморфно включені у кристалічну ґратку. Це зокрема елементи з близьким йонним радіусом: кадмій, індій, залізо, літій, ніобій, стибій, тантал, титан, вольфрам, цирконій.

Вміст і характер домішок у каситериті залежать від складу супутніх мінералів. Домішки змінюють фізико-хімічні властивості каситериту, параметри його кристалічної ґратки, адсорбційні і флотаційні властивості.

Сингонія тетрагональна.

Твердість 6,5-7,25.

Густина 6,8-7,03.

Кристали короткопризматичні, іноді довгопризматичні.

Мінерал часто утворює також радіальноволокнисті, ґроноподібні агрегати й кірочки.

Темно-бурого, чорного, жовтого кольору.

Риса бурувата.

Блиск алмазний.

Утворює конкреції та сфероліти.

Каситерит немагнітний, за винятком чорних різновидів, багатих залізом.

Найважливіша олов'яна руда.

• 
  Кристали каситериту
• 
  Структура кристалу каситериту
• 
  Каситерит з Тасманії, Австралія

Зустрічається в пегматитах, пневматолітових, гідротермальних і кислих вивержених породах та утворює розсипні родовища. Каситерити пов'язані з високотемпературними ґрейзеновими і гідротермальними родовищами в асоціації з топазом, альбітом, кварцом, мусковітом, цинвальдитом, турмаліном, флюоритом, арсенопіритом, піритом.

Є на Українському щиті. На Коростенському масиві в Україні присутній як акцесорний мінерал у гранітах. Основні методи збагачення — гравітаційні.

При розробці технологічної схеми збагачення корінних олов'яних руд слід мати на увазі, що каситерит — дуже крихкий матеріал, тому при підготовці руди до збагачення повинна бути вирішена задача не тільки максимального розкриття зерен каситериту, але й мінімального його ошламлювання.

Для доводки чорнових концентратів застосовуються флотогравітація, магнітна і електрична сепарація, випалювання, пінна сепарація, вилуговування, магнітогідродинамічна сепарація.

Для доводки чорнових шламових концентратів і довилучення каситериту з шламів гравітаційного переділу застосовується також флотація. Збирачі — жирні кислоти при рН 7–8, алкілсульфати при рН < 6, моноалкілфосфорні кислоти та ін.; спінювачі — спиртові, крезол; активатори — відтирка, знешламлювання, кислотна промивка; депресори — фосфорна кислота, вапно, луги, нітрати, танін, солі заліза, свинцю, алюмінію і міді; диспергатор — рідке скло. З хвостів флотації руд кольорових металів каситерит вилучається на шламових концентраційних столах. Перспективний метод збагачення руди крупністю менше 6 мм і бідного олов'яного концентрату — магнітогідродинамічна сепарація.

Цікаво

Каситерит Георгій Агрікола називав «Чорними каменями».

Різновиди

Розрізняють:

• каситерит дерев'янистий (олово дерев'янисте);
• каситерит залізний (відміна каситериту, яка містить Fe^3+ у відношенні Fe: Sn = 1:6);
• каситерит скандіїстий (відміна каситериту, яка містить до 0,2 % Sc₂O₃);
• каситерит танталистий (відміна каситериту, яка містить до 8,78 % Та).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589
5. Циняк — камень оловянный // Словник гірничої термінології [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.], 1931.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Каситерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Каситерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Mineral galleries accessed 4-21-05.
• Mindat [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] accessed 4-21-05.
• Webmineral [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] accessed 4-21-05.

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»