|
Трублаїні Микола Петрович
Мико́ла Трублаї́ні (Трублаєвський Микола Петрович; 25 квітня 1907; Вільшанка, нині Крижопільський район Вінницька область — 4 жовтня 1941[6][7]) — український письменник та журналіст. ЖиттєписНародився Микола Трублаїні 12 (25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільського району Вінницької області, у сім'ї Петра Гнатовича та Євгенії Яківни Трублаєвських[8]. Родина жила небагато, тому батько змушений був залишити сім'ю та вирушити до Сибіру на заробітки. Хлопця виховували мати й бабуся. Мати майбутнього письменника працювала учителькою й часто брала хлопця із собою до школи. У п'ять років він навчився читати. У 1915 році Микола Трублаїні пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив: у п'ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив — упав з вагона поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом: організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, у шістнадцять років завідує сільбудом.  У 1920-1922 роках навчається в Проскурівському реальному училищі, тоді ж починає займатися літературною творчістю. У вінницьких газетах (зокрема «Вісті ВУЦВК») почали з'являтися його дописи й кореспонденції про життя в селі. Стає сількором вінницької газети «Червоний край». Тут у 1924 році й була опублікована перша стаття майбутнього письменника під назвою «День Леніна». Влітку 1924 року сім'я Трублаєвських переїжджає в тодішній районний центр М'ястківку (нині с. Городківка Крижопільського району), де Микола працює секретарем у клубі, вступає в комсомол та організовує сількорівський гурток. За дорученням райкому комсомолу він засновує у с. Черепівка комсомольський осередок, організовує хату-читальню, бібліотеку, гурток з ліквідації неписьменності, проводить просвітницьку роботу серед селян. У 1925 році редакція газети «Червоний шлях» посилає Миколу Трублаїні на навчання на «Всеукраїнські курси журналістики» в Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті» та навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент «Вістей» вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха. Микола Трублаїні, разом з іншими українськими молодими письменниками, входив до літературної організації «Молодняк» (Харків) у 1927-1932 роках.   Псевдонім Трублаїні з'явився після приїзду в 1927 році до Харкова робітників з Італії, яких супроводжував Микола Трублаїні. Вони замінили прізвище Трублаєвський на зручне для них «Трублаїні».  У 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію на острів Врангеля в Арктиці, на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М. Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на північ», «„Ф. Літке“ — переможець криги». Згодом, у 1932 році, письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак». З 1934 року Микола Трублаїні Член спілки письменників[8]. У 1934-1936 роках Микола Трублаїні при Харківському палаці піонерів організував та очолив «Клуб юних дослідників Арктики», де працювали гуртки штурманів, льотчиків, зв'язківців, географів, топографів і геологів[9]. 1936 року, при Харківському палаці піонерів, Микола Трублаїні організовує ще один клуб — «Клуб юних дослідників підводних глибин»[10]. 29 травня 1940 року Миколу Трублаїні приймають у члени ВКП (б) і незабаром призначають директором харківського філіалу видавництва «Радянський письменник». З перших днів німецько-радянської війни Микола Трублаїні — військовий кореспондент фронтової газети «Знамя Родины». Смертельно поранений у бою під с. Козолугівкою Токмацького району восени 1941 року, помер 4 жовтня 1941 року в санітарному потязі. Похований у братській могилі недалеко від станції Ровеньки Луганської обл. Вшанування пам'яті
Твори
Оповідання
Екранізація творів
Джерела
Тексти творів в Інтернеті
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
