Трубецький Микола Сергійович

Микола Трубецький
рос. Николай Сергеевич Трубецкой
Ім'я при народженніТрубецкой Николай Сергеевич
Народився4 (16) квітня 1890[2][3][…]
Москва, Російська імперія[1]
Помер25 червня 1938(1938-06-25)[1][2][…] (48 років)
Відень, Австрія у часи націонал-соціалізму[1]
·інфаркт міокарда
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьросіянин
Місце проживанняМосква, Відень, Прага
Діяльністьмовознавець, історик, викладач університету, phonologist, філософ
Галузьморфонологія
Alma materІсторико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Науковий ступіньдокторський ступінь[5]
Знання мовросійська[2][6], німецька і чеська
ЗакладВіденський університет і Софійський університет Святого Климента Охридського
ЧленствоНідерландська королівська академія наук
Титулкнязь
РідГедиміновичі
БатькоSergei Nikolaevich Trubetskoyd
МатиPraskovya Obolenskayad

Трубецьки́й Мико́ла Сергі́йович (рос. Трубецкой Николай Сергеевич; 4 (16) квітня 1890(18900416)1938) — російський філолог і філософ, з 1922 — професор славістики у Віденському Університеті. Співзасновник Празького мовознавчого гуртка. Член князівського роду Трубецьких.

Відомий тим що 1920-их роках разом із Георгієм Вернадським та Петром Савицьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства.

Творча спадщина

  • нім. «Grundzüge der Phonologie» («Основи фонології», 1939, перекладалася українською);
  • нім. «Vorlesungen über die altrussische Literatur» (1925 — 28), де староукраїнське письменство змішане з російським);
  • нім. «Einiges über die russische Lautentwickiung und die Auflösung der gemeinrussischen Spracheinheit» (нім. «Zeitschr. für slav. Philologies», 1925 — обстоює непереконливі датування розпаду східно-слов'янської «мовної єдності»);
  • рос. «Общеславянский элемент в русской культуре» (збірник рос. «К проблеме русского самопознания», 1927);
  • рос. «К украинской проблеме» (рос. «Евразийский временник», 1927 — обстоюється згода на українську культуру лише як «індивідуацію спільноруської для нижчих потреб»);
  • рос. «Ответ Д. И. Дорошенку» (рос. «Евразийская хроника», 1928 — пом'якшення попередньої позиції допущенням української мови та культури для вищих потреб, але з орієнтацією на російську термінологію);
  • рос. «Об идее-правительнице идеократического государства» (рос. «Евразийская хроника», 1935 — твердження, що демократичній устрій сучасності має змінитися устроєм ідеократичним, (переклад українською на сайті ЄСМ: Про ідею-правительку ідеократичної держави))
  • нім. «N. V. Gogol» (нім. «Radio Wien», 1928).

Примітки

Посилання

Література та джерела