|
Софійський університет Святого Климента Охридського
Софійський університет (болг. Софийски университет „Св. Климент Охридски“), що носить ім'я святого Климента Охридського, одного з основоположників слов'янської писемності, — найстаріший вищий навчальний заклад Болгарії. Заснований у 1888 році. Сучасна будівля споруджена в 1924—1934 роках (у скульптурному оформленні вхідного порталу до будівлі брав участь український скульптор-емігрант Михайло Паращук). Університет має 16 факультетів, 3 відділення, 14 тисяч студентів, видавництво, комп'ютерний центр, спортивний центр. Ректор — Анастас Герджиков (2015). Історія Університет заснований через 10 років після звільнення Болгарії, спочатку мав лише один факультет (історико-філологічний) та 7 викладачів: 4 професори й 3 приват-доценти. У 1889-1895 роках катедрою всесвітньої історії завідував видатний український учений, публіцист, фольклорист, педагог, громадський діяч професор Михайло Драгоманов (1841-1895). Характерно, щ він відхилив пропозицію уряду Болгарії стати ректором, написавши міністрові освіти Живкову: "Ректором повинен бути болгарин - я українець". Першим ректором став 29-річний болгарський лінгвіст Олександр Теодоро-Балан. Теодоро-Балан, запровадив у болгарську мову кілька поширених слів, прожив майже 100 років і, відповідно, 70 років пропрацював в університеті. У 1889 році був відкритий фізико-математичний факультет, а в 1892 — юридичний. У 1901 році в університет надійшли перші абітурієнти-жінки (25 осіб). У 1902 році університетським святом став день св. Климента Охридського — 25 листопада (8 грудня н. ст.). У 1907 році софійські студенти влаштували в театрі обструкцію князеві (майбутньому царю) Фердинанду I, після чого університет на деякий час було закрито. У 1917 році створено медичний факультет, у 1921 — агрономічний, а в 1923 році два нових факультети: теологічний і ветеринарний. 30 червня 1924 року на гроші братів Георгієвих споруджується нова будівля університету. Перед фасадом будівлі, закінченї в 1934 році, стоять пам'ятники обом братам. Значні відступні довелося виплатити французькому архітекторові Бреансону, який розробив проєкт ще до Першої світової війни і потім подав до суду на архітектора Йордана Міланова за порушення авторських прав. У 1929 році в Болгарії були запроваджені вчені ступені, тож у Софійському університеті стали захищатися докторські дисертації. Першим доктором став Василь Цанков. Після 1944 року роботу в університеті втратили професори, який не погодилися співпрацювати з комуністичною владою. З'явилися нові факультети, деякі з існуючих було перетворено на окремі інститути. З того часу кількість студентів залишається стабільною (близько 14 тисяч). В 1985 році було завершено перервані війною роботи з розширення будівлі університету. До сторіччя університету (1988) на його честь було названо гірський масив Софійського університету в Антарктиці (Земля Олександра I). АрхітектураСпорудження комплексу університету відбувалося протягом тривалого часу 1906-1985 рр. Перший проект виграв на міжнародному конкурсі у 1906 році. Згодом його двічі переглядали у 1910 та 1924 роках і завершили будівництво 1934 року. Стиль будівлі змінювався від французького неокласицизму до необароко та неоренесансу, риси яких можна бачити у фасаді та інтер'єрах. Під час Другої Світової війни споруду сильно пошкодили, були знищені вітражі, які відновили лише у 1983 р. Будівля бібліотеки зведена 1934 року у романтичному стилі з елементами ар-деко. Має вражаючий опуклий фасад з боку центрального входу. Декор бібліотеки органічно сполучається з іншими спорудами університета, зведеними у інший час і у інших стилях. [5] Факультет біології був збудований у 1930х роках в стилі цегляного експресіонізму.[6]
Структура16 факультетів
3 відділення
До складу університету входить також Національний центр дослідження Антарктики. Відомі випускники та викладачі
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
