|
Савицький Петро Миколайович
Савицький Петро Миколайович (нар. 15 травня 1895, Чернігів — пом. 13 квітня 1968, Прага) — російський географ, економіст, геополітик, культуролог та філософ. Відомий тим що 1920-их роках разом із Георгієм Вернадським та Миколою Трубецьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства. БіографіяНародився 15 травня 1895 року в родині заможного землевласника, голови Чернігівської губернської земської управи Миколи Петровича Савицького. В 1913 з відзнакою закінчив Чернігівську чоловічу гімназію і вступив до економічного факультету Петроградського політехнічного інституту, який також з відзнакою закінчив в 1917. У студентські роки він зблизився з відомим ученим і громадським діячем П. Струве, уважався найкращим його учнем[джерело?]. За рішенням ради політехнічного інституту П. Савицький був залишений професорським стипендіатом при кафедрі господарського побуту. В 1917 р. перспективного молодого вченого призначили заступником торгового аташе російського посольства в Норвегії. В 1920 вирушив на південь Росії і став секретарем свого вчителя Петра Струве, який займав у штабі генерала Врангеля посаду завідувача департаменту закордонних справ. Після поразки білої армії він емігрував до Болгарії, де працював у журналі Петра Струве «Русская мысль», а в грудні 1921 року переїхав до Праги. В 1922 році став приват-доцентом кафедри економіки та статистики Юридичного факультету, а 1925 р. — доцентом Інституту сільськогосподарської кооперації, де завідував кафедрою економічної та сільськогосподарської географії. З 1935 року перебував на посаді лектора Німецького університету в Празі, вів заняття з української та російської мов, працював у семінарі, яким керував професор Г. Геземанн. Він також виступав із лекціями в Берліні на кафедрі економічної географії Російського наукового інституту, був дійсним членом Німецького товариства слов'янознавства в Празі та членом-кореспондентом Географічного товариства в Белграді. В 1945 році був заарештований й інтернований до СРСР. Довгі роки тяжких випробувань не підломили вченого, сили давала віра в Бога і поетична творчість. До 1955 року рідня нічого не знала про нього, і лише наступного року Петро Савицький повернувся до Праги. Був заарештований чехословацькими органами держбезпеки та засуджений до трьох років ув'язнення (амністований). Петро Савицький продовжував напружено працювати. В 1960-ті роки він активно листувався, обмінювався науковими працями з відомим літературознавцем Миколою Гудзієм, істориками М. Гуковським та Левом Гумильовим. Останній знайомив П. Савицького зі своїми рукописами, шукав у нього підтримки і натхнення для дослідження історії євразійських кочівників. 13 квітня 1968 року Петро Савицький помер. Його поховали на Ольшанському цвинтарі в Празі. Науковий вкладПраці
ЄвразійствоЗ самого зародження євразійського руху — один з головних його теоретиків і політичних лідерів. Створив базові для євразійства теорії місцерозвитку, циклів економічної історії, циклів євразійської історії. Був творцем нової науки — кочівникознавства, творцем євразійської версії російської геополітики, зробив внесок у географію, економіку, політологію, літературознавство, мистецтвознавство, історію і т. д. Учасник всіх євразійських видань, учасник керівних органів євразійського руху (Рада Трьох, Рада П'яти, Рада Семи), активний пропагандист ідей євразійства в російської емігрантській та зарубіжній пресі, борець з лівим ухилом в євразійства («Кламарський ухил»). Серед праць Савицького є роботи про старовинної архітектури України, розвитку сільського господарства на Росії і з багатьох інших питань. Однак центральне місце в його творчій спадщині займає вивчення культурної та геополітичної специфіки Росії її минулого та сьогодення. Особливий інтерес викликало у Савицького взаємодія російського етносу з монгольським, від якого росіяни, на думку Савицького, успадкували «почуття континенту». Татаро-монгольське іго Савицький вважав, незважаючи на всю його тяжкість, найкращим результатом для давньої Русі, яка, на його думку, була нестабільна і повинна була пройти через підпорядкування якої зовнішньої сили. ПриміткиПосилання |
||||||||||||||||||||||
