uk %D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE %D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC %D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Троценко Максим Миколайович
Троценко Максим Миколайович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	20 червня 1985; Нікополь
Смерть	29 серпня 2014 (29 років); Новокатеринівка
Поховання	Нікопол
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Кривбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Троценко.

Макси́м Микола́йович Троце́нко (20 червня 1985(19850620) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1985 року в місті Нікополь у сім'ї вчителів. 2001 року закінчив 9 класів нікопольської ЗОШ № 3, 2004-го — Нікопольський професійний ліцей, спеціальність «електрогазозварник».

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював охоронником у приватних структурах, останнім часом — стропальником у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Мобілізований 15 травня 2014-го. Снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». У середині липня на два дні приїздив додому у відпустку.

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який був обстріляний російськими військами біля села Новокатеринівка. Максим сидів зверху на бронемашині, сильним вибухом його викинуло просто під колеса БТР, що їхав на великій швидкості.

2 вересня 2014-го тіло Максима разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Залишились мама Ірина Анатоліївна і батько Микола Троценки, сестра Ганна, кохана дівчина Ксенія.

Похований у Нікополі 7 вересня 2014 року.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1]
У квітні 2016 року на фасаді будівлі Нікопольського професійного ліцею, де навчався Максим Троценко, відкрито меморіальну дошку його честі.
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 36
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]
Іловайський Хрест (посмертно)
відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)
Рішенням Нікопольської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (2019; посмертно)^[3]

Примітки

↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
↑ Книгу про Почесних громадян Нікополя можна побачити у Центральній бібліотеці міста

Джерела

[1] Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[3] Книгу про Почесних громадян Нікополя можна побачити у Центральній бібліотеці міста

[1]

[2]

[3]

Троценко Максим Миколайович

Короткий життєпис

Нагороди та вшанування

Примітки

Джерела

Portal di Ensiklopedia Dunia