Трипілля (сівозміна)

Схема сівозміни

Трипілля або трипільна сівозміна — застаріла система рільництва з трипільним чергуванням культур, типова для парової системи землеробства часів феодалізму.

Означення

Трипілля передбачає поділ землі на три частини (клини) з чергуванням на них культур. Зазвичай, чергувалися озимі, ярі культури та пар[1][2]. Має виражений зерновий напрямок, обов'язково пов'язувалося з тваринництвом. Родючість ґрунту відновлювали на паровому полі, котре здобрювали гноєм та обробляли для знищення бур'янів і закриття вологи. Восени на пару висівали озимі культури (жито чи пшеницю), після них — ярі. Розорані торік луки в першу частину літа використовували як пасовища, проводячи подальший обробіток пізнім літом[3]. За етнографічними даними, навесні розорювали першу частину поля, котру засівали ярими культурами, влітку орали пар, а восени орали ділянку під озимі[4].

Історія

Запровадження сівозмін запобігало передчасному виснаженню ґрунтів. В результаті подальшого скорочення перебування землі під паром двопільна система розвинулася в трипілля[4]. Виникла в другій половині I тисячоліття, зайнявши панівні позиції в рільництві кінця ранньої залізної доби. Із запровадженням трипілля відбулося поступове витіснення перелогового та підсічного землеробства[1]. Поступово витіснена паропросапними та плодозмінними сівозмінами[3].

Примітки

1. Бунятян К. П. Землеробство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
2. Трипілля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Трехполье. Велика радянська енциклопедія (російська) . Процитовано 17 вересня 2022.
4. Горбаненко С.А. Системи землеробства слов'ян кінця І тис. до н. е. — І тис. н. е. (PDF): 96, 97. Процитовано 17 вересня 2022.