Трибухівці (Трибухівська сільська громада)

село Трибухі́вці
Вигляд на село Вигляд на село
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Трибухівська сільська громада[2]
Код КАТОТТГ	UA61060390010032955
Облікова картка	Трибухівці
Основні дані
Перша згадка	1578
Населення	3 694[1]
Територія	7.900 км²
Густота населення	545.32 осіб/км²
Поштовий індекс	48431
Телефонний код	[phone]
Катойконіми	трибухівчани, трибухівчанин, трибухівчанка
Географічні дані
Географічні координати	49°2′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д.
Водойми	р. Вільховець
Найближча залізнична станція	Пишківці
Місцева влада
Адреса ради	48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня,46
Сільський голова	Олег Іванович Максимович
Карта
Трибухі́вці
Трибухі́вці
Мапа
Трибухівці у Вікісховищі

Костел Неустанної Помочі Божої Матері

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Трибухі́вці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району (до 2020 року в Бучацькому районі) Тернопільської області. Розміщене на річці Вільховець, на північному сході району.

Було центром Трибухівської сільської ради. Від вересня 2016 — центр Трибухівської сільської громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади.[3]

У 1961—1992 рр. називалося Дружба[4]. Біля Трибухівців є хутори Заниво та Поперечки, до села приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.

Місцевості села

Борщівка, Брухалівка (колишній хутір), Завадина (колишній хутір), Отинівка[5].

Історія

Трибухівці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Перша письмова згадка[6] описує село як власність Бучацьких гербу Абданк.

У 1611 році власником, чи посідачем, села став Станіслав Гольський, який набув маєтність від представника роду Бучацьких-Творовських гербу Пилява.[7]

У 1672 році село згадується в щоденнику Ульріха фон Вердума.

У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону Трибухівці залишилися у складі Речі Посполитої.

12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Александер Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі[8]

У 1810 році дідич села — Ігнацій Красицький(пом. 20 жовтня 1844; братанок примаса Королівства Польського і Великого князівства Литовського Ігнація Красіцького, проживав у Стратині[9]), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).

З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францішек Криштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський[10].

Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (пом. 1898), Францішек (1871—1935, портретист, батько Ядвіги Городиської), Корнель (1904—1940).

У селі діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші.

15 червня 1934 р. частину земель села[11] площею 291,5499 га передали селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту[12].

Перший колгосп створили у квітні 1940 року.

1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню — дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.[13]

Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.[14]

Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.

Релігія

Церква Преподобної Параскеви (12.09.2010)

1762 року в Пишківцях відкрито експозитуру греко-католицької парафії у Трибухівцях.[15]

До Львівського псевдособору 1946 всі храми в селі належали вірним УГКЦ.

• Церква Преподобної Параскеви (1847 р., відбудована 1994 р., кам'яна; Церква на Отинівці, УГКЦ); добудована в 1990-х);
• Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XVI—XVII ст., дерев'яна, також відома як Церква на Борщівці, ПЦУ) — 26 грудня 2018 року перейшла до Помісної Православної Церкви від УПЦ МП[16];
• Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926 р., мурована, відома як Церква на Завадині, ПЦУ);
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (2008 р., мурована, УГКЦ);
• Костел Неустанної Помочі Божої Матері (земельну ділянку, кошти надав Францішек Городиський, проект безкоштовно виконав Ян Тарчалович[17] (з 1912 року — директор школи будівельних ремесел у місті Бучачі[18]) 1903—1936;[19];
• 5 капличок.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували 3 окремі виборчі дільниція № 610195–610197.

Результати

• зареєстровано 2937 виборців, явка 48,01%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 39,29%, за «Голос» — 16,93%, за «Європейську Солідарність» — 12,14%.[20] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 42,13%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 25,24%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 8,27%[21].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[22]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	4302	99.86%
російська	5	0.12%
вірменська	1	0.02%
Усього	4308	100%

Пам'ятки

Втрачені

Костел Неустанної Помочі Божої Матері (1936)

• палац Городиських у неоготичному стилі[23] (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.

Пам'ятники

• пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року (відновлено 1991);
• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984);
• на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979).

Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю.

Розміри: висота хреста — 1,35 м, постамент — 1х0,9х1, нижній блок постаменту — 1,6х2х2.[24]

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів;

Населення

У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.

Спорт

У радянські часи команда радгоспу «Дружба», створена з гравців бучацького «Колгоспника (Колоса)», неодноразово брала участь у всесоюзних змаганнях за кубок «Золотий колос», у яких тричі підряд (1969—1971) перемагала, завдяки чому навічно отримала головний приз, що нині перебуває в експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею.[25]

У часи відновлення Незалежності України сільський ФК «Трибухівці» кілька разів ставав чемпіоном та володарем Кубка Бучацького району з футболу. В сезоні 2017 року клуб бере участь у розіграші Першості Тернопільської області серед команд Першої ліги.[26]

Відомі люди

Народилися

• Володимир Багрій - український композитор, педагог
• Іван Балюк - український поет, публіцист, громадський діяч
• Леся Балюк[27] - українська поетеса, прозаїк
• Дмитро Бучинський - український літературознавець, перекладач
• Микола Головач - громадський діяч
• Ядвіґа Городиська — польська скульпторка, викладачка, донька дідича Трибухівців.[28]
• Зваричевська Мирослава Василівна — українська філологиня, педагогиня, громадська діячка, дисидентка та політичний в'язень часів СРСР. Заслужений учитель України. Небога та похресниця відомого публіциста і дослідника, професора Українського Католицького Університету (Рим) Дмитра Бучинського.
• Корнило Кізюк[29] - український військовик, командант Технічного куреня УГА
• Ігор Лисий - український підприємець, заступник міського голови Кам'янця-Подільського, останній директор перед анексією центру «Артек»[30]
• Світлана Луців[31] - українська художниця, боєць АТО
• Корнило Мідюн[32] - український військовик, командант куреню УГА, інженер
• Михайло Нетриб'як - український архітектор
• Ігор Римар - український військовик, учасник російсько-української війни, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, «кіборг»(1987-2015)
• Владислав Шкляж — голова «Товариства бучачан» у Польщі

Проживали

• Герой соціалістичної праці, ланкова Олена Мокій.
• Чумак Ігор Михайлович (13.06.1971 - 08.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни, [33]

Поховані

• Ігор Римар,
• Олена Мокій.
• Чумак Ігор Михайлович

Загинули в боях з червоними, убиті окупантами

• Багрій Григорій Семенович (1922—1946, у бою біля Цвітової, там похований),
• Борис Михайло Пилипович (1919—?, арештований 1941),
• Вахович Василь Григорович («Ясен», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
• Велещук Микола Григорович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
• Велещук Олекса (1920-?),
• Качур Степан Семенович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
• Пискливець Іван Григорович («Чорний», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
• Велещук Іван Пилипович (1921—1945, біля Григорова Монастириського району),
• Гуляк Михайло Миколайович («Ох», 1925—2.4.1949, Трибухівці),
• Гуляк Микола Миколайович (1906—1947, Чортківська тюрма),
• Гуляк Катерина (1947, при облаві в с. Джурині),
• Голик Максим Васильович («Гай», 1925—1945, вбитий Йосипом Рудиком),
• Гринів Михайло Степанович (1925—1945, с. Слобідка),
• Каліка Василь, Качур Костянтин Данилович («Залізняк», 1922—1945, сотник УПА, воював на Сокальшині 1942 року, там загинув),
• Качур Петро (1922-?),
• Курило Степан Михайлович (1923—1949, Бучацька тюрма),
• Леськів Левко Антонович (1922-?),
• Леськів Степан Антонович (1926-?, Ріпинці),
• Лучка Микола Семенович («Музика», 1924—1946, заарештований у криївці, Чортківська тюрма),
• Нагайовський Григорій, Настин Іван Йосипович (1922-?, під час допиту на проборстві, Цвітова),
• Невістюк Михайло федорович («Сулима», 1915—?, Жизномир),
• Невістюк Григорій Федорович («Вир», 1923—?, Цвітова),
• Невістюк Степан федорович («Тур»,1925—?, Устя-Зелене),
• Невістюк Семен (1914-?, Пишківці),
• Нетребяк Михайло Іванович («Рішучий», 1926—1946, Поляниця),
• Олексевич Михайло Михайлович (1922—?, Симінче),
• Остапів Степан («Міцний», 1912—1945, Слобідка),
• Потюк Ілля Григорович («Ісай», 1922—?, Новоставці),
• Потюк Михайло (1912—1944, Франківщина),
• Падлецький Михайло (1905—?, арешт 1941),
• Поселюжний Микита Степанович (1912—1947, Карпати),
• Пукало Григорій,
• Римар Максим (1896—1946, розстріл),
• Римар Іван Максимович (1922—1947, Полівці),
• Рачковський Григорій (1921—1945),
• Собко Павло Григорович (1925—1945, «Руцка», розстріл),
• Свестіль Йосип Михайлович (1924—1948, Симінче),
• Тимчишин Дмитро Васильович («Меч», 1922—1947(8), хутір Верховина, с. Пишківці),
• Тимчишин Григорій Андрійович (1922—1945, вул. Отинівка),
• Тимчишин Михайло, Зозуля Василь Степанович (1924—1944, Ягольницьке поле),
• Зозуля Павло Казимирович (1921—?),
• Цюп'як Федір Михайлович (1905, Пилява-1941, Малі Заліщики; член ОУН з 1939, підпільник, виготовляв зброю, був у групі «Довга»),
• Шпилька Микола Семенович (1924—1947).[34]

• 
  Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
• 
  Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
• 
  Дзвіниця церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст

Примітки

1. Паспорт Трибухівської громади https://trybuhivska-gromada.gov.ua/news/1711615312/
2. Трибухівська громада. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
4. [Про відновлення селу Дружба Бучацького району Тернопільської області колишнього найменування - село Трибухівці] : Постанова Президії Верховної Ради України “Про відновлення селу Дружба Бучацького району та селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишніх найменувань” від 26.10.1992 № 2714-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - Вип.: № 45. - Ст. 621.
5. Селище міського типу Отинія. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 13 липня 2015. [Архівовано 2020-02-20 у Wayback Machine.]
6. станом на 21 березня 2013 р.
7. Адам Бонецький. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — t. 6. — S. 194. (пол.)
8. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Львів, 1935. — Т. 25. — S. 52. (пол.-лат.)
9. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 284.
10. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 283.
11. За польським адмінподілом — Бучацького повіту Тернопільського воєводства.
12. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów buczackiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 442 [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
13. Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 51.
14. Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 50.
15. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 43.
16. Парафія УПЦ МП у Трибухівцях перейшла до Православної Церкви України. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
17. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 286.
18. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 293.
19. Краєзнавчий дискурс села Трибухівці Чортківського району та коротка історія парафії. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 27 липня 2015. [Архівовано 2018-03-08 у Wayback Machine.]
20. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
21. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
22. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
23. Історія, фото палацу Городиських в Трибухівцях. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 2 травня 2010.
24. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
25. Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба. — № 34 (8656, 21 серп.). — С. 6; № 35 (8657, 28 серп.). — С. 6; № 36 (8658, 4 вер.). — С. 6.
26. Результати матчів чемпіонату Тернопільської області [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] // Спорт Тернопільщини. — 2017. — 9 травня.
27. Дем'янова І. Балюк Леся Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 29. — ISBN 978-966-528-318-8.
28. Jadwiga Horodyska h. Korczak (ID: psb.8906.6) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.) (є світлини)
29. Весна Х., Мельничук Б. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 75. — ISBN 966-528-199-2.
30. Новий Генеральний директор «Артеку» приступив до виконання обов'язків. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
31. Сагаль О. Замість пензля — автомат // Нова тернопільська газета. — 2016. — № 42 (826) (9—15 листопада). — С. 1, 12.
32. Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8.
33. Син, з яким разом служили, везе додому батька назавжди. Тернопільщина прощається з Ігорем Чумаком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
34. Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. ?.

Джерела

• Підшивка газети «Нова доба». — Бучач.
• Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення» // Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. — 120 с., іл.
• Уніят В., Цірук О, Шолохов Г., Ягодинська М. Трибухівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 658—660. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Уніят В., Яворський Г. Трибухівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 467. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s.; 508 il. — S. 283—293. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
• Trybuchówce 2.) T., wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 527. (пол.) — S. 527. (пол.)

Посилання

• Трибухівці [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
• Трибухівці [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Пам'ятки України.
• Трибухівці [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] // Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля.