Тоні Палмер здобув освіту в гімназії в Лоустофті, Кембриджширській середній школі для хлопчиків і в Трініті-Холл, Кембридж, де вивчав історію та гуманітарні науки.[8][9][10] Під час навчання у Кембриджі він почав працювати у BBC. Перший великий фільм Палмера («Бенджамін Бріттен та його фестиваль») став першим фільмом BBC, який широко розповсюдився у Сполучених Штатах. Своїм другим фільмом «Всі мої кохані», який присвячений дослідженню рок-н-ролу та політики наприкінці 1960-х, він досяг значної популярності.
«Парсифаль» виграв Найкращу театральну постановку («Каста-діва») у Москві, 1997 р., а також «Золоту маску». На сцені Вест-Енду він зняв світову прем’єру фільму Джона Осборна «Погляд назад у гніві. Частина друга. ДежаВю». Палмер також вів мистецький журнал BBC Radio 3 «Нічні хвилі», за який він отримав премію Sony за найкращу мистецьку програму.
Тоні Палмер також відомий своїми документальними фільмами про рок-музику, декілька з яких є одними з перших у жанрі і охоплюють усіх від The Beatles до Cream. «All My Loveing» (1968) — новаторська серія BBC про поп-музику (pf яку особисто просив Джон Леннон) із участю Еріка Клептона, Еріка Бердона, Джімі Хендрікса та інших, на тлі війни у В'єтнамі та інших політичних подій 1960-тих. У цих роках Палмер також працював над документальним фільмом про американського авангардного рок-музиканта Франка Заппу «200 мотелів». Це вважається рок-класикою, хоча в інтерв'ю 2017 року, яке він дав мистецькому репортеру та критику з Торонто Діардрі Келлі, Палмер назвав цей фільм одним з найгірших, який він коли-небудь робив.[1] [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Письменництво
Тоні Палмер опублікував кілька книг, а також писав для Нью-Йорк таймз, Таймз, Панч, Лайф. У 1967–74 рр. був постійним музичним критиком у Обзервері. У 1969–74 рр. вів щотижневу колонку «Записки з метро» у британському щотижневику Спектатор.
В Україні
Приїздить на Волинь, зокрема до Луцька, щороку, починаючи з 2008-го. Співпрацює з Волинським національним університетом імені Лесі Українки, одержав звання почесного професора цього університету. Бере активну участь у музичному фестивалі "Стравінський та Україна", в рамках якого вже було показано десяток фільмів режисера - "Якось на кордоні" (1982), "Свідчення" (1987), "Бенджамін Бріттен" (1967), "Рахманінов", "Космічне кіно" (1979), "Леонард Коен" (1974), "Бітлз та друга світова війна" (1976) та інші. 2016 та 2018 роках, де відвідав Музей-садибу Ігоря Стравінського в Устилузі.[11][12] У 2020 році відвідав НМАУ ім. П. Чайковського.[13]
Фільмографія
Ісадора Дункан, найвеличніша танцюристка (ТВ) (як помічник режисера – режисер Кен Расел) (1966)
Аліса у країні чудес (ТВ) [як продюсер – режирес Джонатан Мілер] (1966)
Мистецтво диригування – з Георг Солті (1966)
Верхівка театру – з Джуді Денх (1966)
Консеїт (1967)
Бенджамін Бріттен та його фестиваль (1967)
Палячи вогняну піч (1967)
Корбюзьє (1967)
Двічі на два тижня (телевізійний серіал) – з Террі Джонсом та Майклом Палліном (1967)
↑The Telegraph UK 13 September 2009 South Bank Show review, The Last Bastion of Civilization on ITV. S. Heffer.
↑Winners 1949–2010 Archived copy(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 22 жовтня 2013. Процитовано 21 січня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) accessed 20 November 2010
↑John C. Tibbetts, Composers in the Movies: Studies in Musical Biography (New Haven, CT: Yale University Press, 2005), p. 220.
Путівник із мистецтва для молоді: університетські бесіди Тоні Палмера в Луцьку = [The Young Person's Guide to the Arts: Tony Palmer's University talks in Lutsk] : навч.-практ. посіб. для студентів інозем. філології / Ірина Біскуб, Наталія Волошинович, Олена Карпіна ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, Ф-т інозем. філології, Каф. приклад. лінгвістики. - Луцьк : Вежа-Друк, 2024. - 227 с. : іл., фот. - Текст англ., частк. укр. - Бібліогр.: с. 217-224. - 300 прим. - ISBN 978-966-940-532-6. Адреса матеріалу: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/25756
.svg){kind=small}
