Тищенко Микола Павлович

,батько ,матір

Микола Павлович Тищенко
Народження	6 (19) грудня 1911 с. Уздиця
Смерть	27 грудня 2004(2004-12-27) Київ
Країна	СРСР,  Україна
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	науковець
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	житлові та громадські будівлі
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Кенігсберга»
Батько	Тищенко Павло Порфирович
Мати	Тищенко Тетяна Овдіївна
Діти	·Тищенко Костянтин Миколайович
Автограф

Мико́ла Па́влович Ти́щенко (нар. 6 (19) грудня 1911(19111219), с. Уздиця — 27 грудня 2004, м. Київ) — український архітектор-художник, член Національної спілки архітекторів України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Біографія

Народився в селі Уздиця (нині Шосткинського району Сумської області) в селянській родині Тищенків – Павла Порфировича (1874–1911) і Тетяни Овдіївни (1875–1947). За кілька днів батько помер від тифу. Залишившись із шістьма дітьми, мати спромоглася всіх їх згодом вивести в люди.

Закінчив 1927 р. Ярославецьку школу Глухівського району тоді Чернігівської області, 1932 р. – Київський технікум зв'язку. Далі відбув строкову службу в збройних силах у 1933–1935 рр. (15 кавалерійський полк). У 1935–1941 р. навчався у Київському художньому інституті у проф. В. Кричевського, В. Заболотного, І. Моргілевського. Отримав диплом за фахом архітектор-художник.

Одружився 1940 р. з Анною Степанівною Рибалко-Тищенко (1917–2002), вчителькою-філологом за освітою. Син Костянтин Миколайович Тищенко.

Учасник німецько-радянської і радянсько-японської воєн. У 06.1941–01.1946 курсант, технік, інженер телеграфу, у діючій армії в складі 50 і 119 окр. полку зв'язку Північно-Кавказького фронту (1941–1943), 716 окр. дивізіону зв'язку 3 і 4 Українського, 3 Білоруського, 1 і 2 Прибалтійського фронту (1944–1945) – вузол зв’язку Ставки Верховного Головнокомандувача військ Радянської Армії.

Від 1946 р. працював в архітектурно-проєктних майстернях Києва. У 1949–1956 – викладач архітектурного проєктування Київського інженерно-будівельного інституту. 1957–1997 – викладач, доцент, професор (1992), декан архітектурного факультету (1963–1970) Київського художнього інституту[1]. Після відновлення Української Академії мистецтва одержав диплом її професора (1992). Серед учнів – М. І. Кислий

Помер 27 грудня 2004 у віці 93 років у Києві. Похований в одній могилі з дружиною на Берковецькому кладовищі (ділянка № 116).

Творчість

Проєктував і реконструював житлові та громадські будівлі:

• відбудова будинку Центрального телеграфу[2] по Володимирській, 10 (за проєктним завданням також надбудовано 4-й поверх, 1953);
• житлові будинки в Києві: Петлюри, 10; вул. Кропивницького, 12 (1954); Франка, 9 (реконструкція) та ін.;
• інтер'єри фірмових магазинів «Ноти», «Ізопродукція» (Хрещатик, 24; не збереглися);
• пам'ятник В. С. Земляку на Байковому кладовищі (у співавторстві зі скульптором І. В. Макогоном, 1982);
• меморіальні дошки (у співавторстві зі скульптором І. В. Макогоном);
• проєкт комплексу споруд Державних історичних архівів УРСР (затверджений керівником МВС УРСР Т. А. Строкачем 1951 р.; після дальших кількаразових скорочень проєктного замовлення з поетапною заміною ансамблю з чотирьох корпусів на два і зрештою один М. П. Тищенко відкликав свій підпис автора настільки зміненого проєкту). В маловпізнаваному вигляді будівлю реалізовано у 1970 році.

• 
  Будинок колишнього Центрального телеграфу на вулиці Володимирській, 10 (Київ)
• 
  Житловий будинок на вулиці Івана Франка, 9 (Київ)
• 
  Пам'ятник В. С. Земляку на Байковому кладовищі

• 
  Проєкт будинку Державних архівів УРСР (затверджений 1951 р.). Авторська перспектива основної частини ансамблю з 4 споруд, малюнок пером М.П. Тищенка.
• 
  Після кількаразових зменшень фінансування проєктне завдання ЦДІА скорочене до одного корпусу і в такому вигляді реалізоване 1970 р.

Працював також у галузі акварельного живопису та графіки.

Педагогічна робота (у творчих майстернях проф. П. Ф. Костирка, М. Т. Катерноги): керівництво дипломними проєктами республіканської бібліотеки в Києві (Ю. Тягно, 1959), плавального басейну (Е. Васковський, 1960), спортивного комплексу (В. Караченець, 1964), житлового району в Дніпропетровську (М. Міхов, С. Подкопаєв, В. Яворський, 1966) та ін.

Сфера наукових інтересів – архітектурне проєктування, теорія архітектури, теорія архітектурних пропорцій.

Публікації

Наукові статі з питань архітектури:

• Об истоках пропорций в архитектуре // Строительство и архитектура. – М., 1978. – № 8. – С. 22-24;
• К проблеме пропорций Парфенона. – Депон. в ЦНТИ Госгражданстроя, № 194. – М., 1984;
• Пропорції в давньоєгипетській архітектурі як найдавніша основа теорії архітектури // Східний світ. – 1995. – № 1. – С. 13–27.
• Римський Пантеон і його пропорції // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 5. – К., 1998;
• Храм Софії Константинопольської та його основні пропорції // Вісник Української академії мистецтв: Мистецтвознавство – К., 1999. – Вип. 6. – С. 55–63.

Навчальний посібник з теорії архітектури залишився незавершеним.

Примітки

1. https://naoma.edu.ua/akademiya/struktura/fakultety-ta-kafedry/fakultet-arhitektury/kafedra-arhitekturnogo-proektuvannya/ Факультет архітектури.Кафедра архітектурного проєктування. Про кафедру
2. Збудовано у 1910-11 як Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банки. Автор про­єкту — арх. Олександр Кобелєв

Джерела

• Тищенко Микола Павлович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник / Гол. ред. В. Б. Звагельський. – Суми, 2004. – С. 464-465.