Вулиця Симона Петлюри (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Симона Петлюри.
Вулиця Симона Петлюри
Київ
Перспектива вулиці (вдалині видно Центральний залізничний вокзал)
МісцевістьПаньківщина
РайонШевченківський
Назва на честьС. В. Петлюри
Колишні назви
Ігнатіївська, Безаківська, Комінтерну, Банхофштрассе
Загальні відомості
Протяжність720 м
Координати початку50°26′43.0″ пн. ш. 30°30′2.0″ сх. д. / 50.445278° пн. ш. 30.500556° сх. д. / 50.445278; 30.500556
Координати кінця50°26′29.4″ пн. ш. 30°29′30.7″ сх. д. / 50.441500° пн. ш. 30.491861° сх. д. / 50.441500; 30.491861
поштові індекси01032, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро «Вокзальна»,
 «Університет»
АвтобусиА 5, 7, 24, 114, 137Н
Трамваїлінія існувала до 1996 року
ТролейбусиТр 12, 14, 91Н
Маршрутні таксіМт 181, 198, 231, 539, 558
Зупинки громадського транспорту«Залізничний вокзал "Центральний"», «Вулиця Жилянська», «Вулиця Симона Петлюри»
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
БудівліЮРОТАТ
Пам'ятникиПам'ятник Миколі Щорсу
Державні установиДержавне бюро розслідувань
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11268
У проєкті OpenStreetMapr1603291
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Симона Петлюри у Вікісховищі

Ву́лиця Си́мона Петлю́ри — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. Пролягає від бульвару Тараса Шевченка до Вокзальної площі.

Прилучаються вулиці Назарівська, Саксаганського та Жилянська.

Історія

Анотаційна дошка з барельєфом Симону Петлюрі. Будинок № 2/4

Вулиця відома з першої половини XIX століття (запланована за генеральним планом розбудови Киева ще у 1830-ті роки, однак фактично розпланована та забудована лише у 1850-х роках), мала назву Ігнатіївська — за прізвищем місцевого домовласника. Під такою назвою позначена на картах міста 1847 та 1861 років.

1839 року у верхньому кінці вулиці на розі з Бульварним шосе (тепер бульвар Тараса Шевченка) закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад. Зараз з боку вулиці знаходиться вхід до службової і наукової частини саду (вул. Симона Петлюри, 1).

У 1860-ті роки вулицю було продовжено за річку Либідь, де спорудили залізничний вокзал.

Під час будівництва вокзалу 1869 року за указом російського імператора Олександра ІІ вулиця отримала назву Безаківська на честь померлого генерал-губернатора Олександра Безака — одного з найактивніших учасників проєкту побудови київської залізниці[1].

Від часу спорудження вокзалу Безаківська як вулиця, яку першою зустрічали відвідувачі Києва, що подорожували залізницею, відігравала важливе суспільне й адміністративне значення. Тут містилися чотири готелі, клуб, книгарня «Київської старовини», товариство й однойменна будівля ЮРОТАТу, поліцейська дільниця.

Безаківська була також відома своїми пам'ятками. 6 лютого 1872 року на початку вулиці, посеред перехрестя із Бібіковським бульваром, було урочисто встановлено і відкрито пам'ятник графу Олексію Бобринському. А протягом 1908–1914 років на розі Безаківської та Жилянської було споруджено величну Іллінську церкву — єдиний у Києві храм у стилі модерн. Основна забудова вулиці відноситься до кінця XIX — початку XX століть.

Значних змін вулиця зазнала в рядянські часи. У березні 1919 році її було перейменовано на вулицю Комуністичного інтернаціоналу[2][3] — на честь комуністичного інтернаціоналу. 3 1926 року — вулиця Комінтерну (назву підтверджено 1944 року[4]). Іллінську церкву та пам'ятник Бобринському було знесено, а на місці останнього у 1954 році радянською владою було встановлено пам'ятник Миколі Щорсу.

Під час нацистської окупації у 1942–1943 роках мала назву Банхофштрассе (нім. Bahnhofstraße, укр. Вокзальна)[5].

Сучасна назва — з 2009 року[6], на честь українського політичного та державного діяча, Головного отамана військ УНР, Голови Директорії УНР Симона Петлюри.

Назви вулиці в різний час

  • Ігнатіївська (1834? — 1869);
  • Безаківська (1869 — 1919);
  • Комінтерну (1919 — 1942);
  • Банхофштрассе (1942 — 1943);
  • Комінтерну (1944 — 2009);
  • Симона Петлюри (з 2009)

Будинки на вулиці Симона Петлюри

Примітки

  1. ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  2. ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  3. ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
  4. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  5. ↑ Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К. : Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213. [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Рішення Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 634/1690 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2009. — № 100 (3546). — 28 липня. — C. 5. [Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.]
  7. ↑ 26-поверхівка замість “зеленого красеня”: біля вокзалу хочуть знести будинок Уткіна. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 28 березня 2021.

Посилання

Джерела


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.