|
Тихонова Євгенія Антонівна
Євге́нія Анто́нівна Ти́хонова (19 серпня 1925, Київ, Українська РСР, СРСР — 29 жовтня 2010) — радянська та українська вчена-правознавиця, фахівець в галузі теорії держави і права та конституційного права. Доктор юридичних наук (1978), професор (1981). Учасниця розробки Декларації про державний суверенітет України, Конституції України й інших правових актів. ЖиттєписЄвгенія Антонівна народилася 19 серпня 1925 року в Києві. Вищу освіту здобула на юридичному факультеті Київського державного університету, закінчивши який у 1949 році, почала працювати молодшою науковою співробітницею у заснованому того ж року Секторі держави і права АН Української РСР[1][2]. Тихонова стала одним з семи перших співробітників цієї наукової-дослідницької установи (крім неї в цьому секторі працювали завідувач — В. М. Корецький, учений секретар — Б. М. Бабій, і чотири молодших наукових співробітників — Ц. В. Бичкова, М. П. Діденко, М. К. Михайловський і Л. Л. Потарикіна[3]). У 1952 році Євгенія Антонівна захистила в Секторі держави і права АН Української РСР дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Місцеві органи державної влади Народної Республіки Болгарії» (рос. Местные органы государственной власти Народной Республики Болгарии)[4]. До 1970 року Євгенія Тихонова продовжувала працювати в Інституті держави і права АН Української РСР (до 1969 року — Сектор держави і права АН Української РСР), де на той час обіймала посаду старшої наукової співробітниці. Проте, в 1970 році вона почала працювати на юридичному факультеті свого альма-матер, де послідовно обіймала посади старшої викладачки, доцентки, професорки і завідуючої кафедри[1][2]. У 1975 році прочитала курс лекцій з теорії держави і права в Університеті ім. Яна Евангелісте Пуркинє (Брно, Чехословаччина)[1][2]. У 1977 році в Інституті держави і права АН Української РСР захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Виникнення і розвиток соціалістичних федерацій» (рос. Возникновение и развитие социалистических федераций) (спеціальність 12.00.02)[5][6][7], а в 1978 році їй було присвоєно відповідний науковий ступінь. У 1981 році Євгенія Тихонова отримала вчене звання професора[1][2]. У 1990 році Євгенія Антонівна ввійшла до складу робочої групи, яка займалася підготовкою Декларації про державний суверенітет України. У 1991 році почала працювати в апараті Верховної Ради України, де обійняла посаду головного наукового консультанта, тоді ж увійшла до складу робочої групи Конституційної комісії Верховної Ради України, яка займалася розробкою проєктів нової Конституції України. Працюючи в апараті Верховної Ради України до 1993 року, Євгенія Тихонова продовжувала працювати на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, а в 1994 році припинила перебування в робочій групі Конституційної комісії[1][2]. У 1995 році Євгенія Антонівна очолила відділ конституційного права Інституту законодавства Верховної Ради України, а потім стала головним науковим співробітником цієї установи. У 1996 році під час розробки проєкту Конституції України була призначена офіційним експертом. У 1997 році брала участь у створенні «Концепції розвитку законодавства України на 1997—2005 рр.». У 1998 році Євгенія Антонівна була обрана дійсним членом Міжнародної Слов'янської академії наук. У 1999 році стала завідуючою відділу конституційного права апарату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та в тому ж році розробила проєкт парламентської реформи в Україні. Також, брала участь у розробці ряду законопроєктів України[1][2]. У 2000 році Євгенія Тихонова повернулася на викадацьку роботу, обійнявши посаду професорки в Університеті економіки і права «КРОК», а з 2003 року поєднувала цю роботу з роботою в Інституті законодавства Верховної Ради України на посаді головного наукового консультанта[1][2]. Євгенія Антонівна Тихонова померла 29 жовтня 2010 року[2]. Наукові праціЄвгенія Антонівна спеціалізувалася на дослідженні проблем теорії держави і права та конституційного права. Внесок Євгенії Тихонової у розвиток юридичної науки в Україні оцінюється фахівцями як «вагомий»[1][2]. Станом на 1998 рік була автором більш як 170 наукових і науков-методичних робіт[5]. Серед наукових праць написаних Є. А. Тихоновою, самостійно або в співавторстві, найважливішими є: «Народні ради депутатів трудящих Народної Республіки Болгарія» (1954), «Державний лад Румунської Народної Республіки» (1959), «Національне питання в державному будівництві Китайської Народної Республіки» (1962), «Національне питання в державному будівництві європейських соціалістичних країн» (1966), «Соціалізм і соціальна справедливість» (1988), «Коментар до Конституції України» (співавтор 1996 і 1998), «Парламентська республіка як можлива і доцільна форма української державності» (1997), «Методологічні основи побудови системи конституційного законодавства України» (1997), «Конституція України як культурна цінність» (1997), «Питання імплементації норм міжнародного права в національне законодавство України і міжнародно-правові гарантії захисту прав мігрантів» (1998), «Парламент у механізмі соціальної держави: проблеми вдосконалення юридичного статусу» (2001), «Теоретичні засади та характерні риси демографічних форм державного правління» (2002)[1][2]. Також Євгенія Антонівна брала участь у написанні статей для шеститомної «Юридичної енциклопедії»[8]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||
