Діденко Михайло Петрович

Діденко Михайло Петрович
Народився22 листопада 1913(1913-11-22)
Полтава, Російська імперія
Помер24 січня 1989(1989-01-24) (75 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьправник, викладач університету
Alma materTashkent State University of Lawd
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
ЗакладНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
Вчене званнядоцент
Науковий ступінькандидат юридичних наук (1951)
ВійнаДруга світова війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За бойові заслуги»

Мих́айло Петр́ович Дід́енко (9 (22) листопада 1913, Полтава, Російська імперія — 24 січня 1989, Харків, Україна) — радянський український вчений-правознавець, кандидат юридичних наук (1951), доцент, фахівець в області кримінально-правових наук, учасник Німецько-радянської війни. Декан заочного факультету Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського (1957—1984).

Біографія

Михайло Діденко народився 9 (22) листопада 1913 року в Полтаві[1]. У званні червоноармійця брав участь в Німецько-радянській війні, був нагороджений двома медалями «За бойові заслуги» (5 листопада 1942 і 28 лютого 1945) і орденом Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[2].

Вищу освіту М. П. Діденко отримав в Ташкентському юридичному інституті, закінчивши який в 1944 році вступив на аспірантуру в Харківський юридичний інститут ім. Л. М. Кагановича, яку закінчив в 1948 році[1].

У 1949 році в складі Академії наук Української РСР було створено Сектор держави і права, в якому Михайло Петрович зайняв посаду молодшого наукового співробітника, і став одним з семи перших співробітників цього наукового-дослідної установи, крім нього в цьому секторі також працювали завідувач — В. М. Корецький, Вчений секретар — Б. М. Бабій, і чотири молодших наукових співробітника — Ц. В. Бичкова, Н. К. Михайлівський, Л. Л. Потарикіна і Е. А. Тихонова[3].

До 1951 року Михайло Петрович продовжував трудитися в Секторі держави і права, але в 1952 році перейшов на роботу до Харківського юридичного інституту ім. Л. М. Кагановича (з 1957 року — ім. Ф. Е. Дзержинського), де спочатку був викладачем, а потім доцентом[1] кафедри кримінального процесу [2] . Крім викладацької та наукової діяльності займався адміністративною роботою, деякий час він був завідувачем екстернату і навчальної частини в вузі, а після реорганізації 10 вересня 1956 року заочного відділення в заочний факультет став його першим деканом (за іншими даними зайняв цю посаду в 1957 році[1]). Продовжував очолювати факультет аж до 1984 року[2].

Михайло Петрович Діденко помер 34 січня 1989 року в Харкові[1].

Наукова діяльність

У коло наукових інтересів Михайла Діденка входили питання пов'язані з кримінально-правовими науками, такими як кримінальне право, кримінальний процес і судочинство[1]. У 1951 році Михайло Петрович під науковим керівництвом професорів М. М. Гродзинського і В. М. Корецького захистив дисертацію по темі «Виникнення і розвиток радянських судових органів в Українській РСР в період проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції і в період іноземної військової інтервенції і громадянської війни»[4] на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук[2], і в тому ж році йому було присвоєно цю ступінь[1]. Мав вчене звання доцента[2].

Серед наукових праць написаних М. П. Діденко, найважливішими є[1]:

  • Диденко М. П. Некоторые вопросы гражданского иска в советском уголовном процессе // Известия Высших учебных заведений. Правоведение. — 1958. — № 4 (28 грудня). — С. 89—93.
  • Диденко М. П. Судоустройство в УССР в первой половине 1919 г. // Сборник по истории советского государства и права УССР. — Х. : Изд-во Харьк. гос. ун-та, 1954. — 28 грудня. — С. 49—81.
  • Диденко М. П. О гражданском иске в советском уголовном процессе. // Ученые записки. — Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1957. — Вип. 9 (28 грудня). — С. 61—67.
  • Диденко М. П. О гражданском ответчике в советском уголовном процессе // Советская юстиция. — 1957. — № 6 (28 грудня). — С. 34—35.
  • Диденко М. П. Создание советского суда в УССР // Ученые записки. — Х. : Харьк. юрид. ин-т. — Т. 11, вип. 2. — С. 34—65.

Також Михайло Петрович був співавтором підручника «Радянський кримінальний процес» виданого в 1971 році[1].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к Панов, 2004, с. 574.
  2. ↑ а б в г д Тацій, Битяк, Гетьман 2014; Тацій, Сташис, Гетьман 2009.
  3. ↑ Шемшученко Ю. С. Сектор держави і права АН УРСР // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шемшученко. — К. : «Юридична думка», 2003. — Т. 5. — С. 454. — ISBN 966-7492-00-1.
  4. ↑ Наукові дослідження, здійснені під керівництвом М. М. Гродзинського // Гродзинський Моріц Маркович, 1887–1962 : персон. бібліогр. покажч / Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, Каф. кримін. процесу, Наук. б-ка; [уклад.: О. В. Капліна, О. І. Самофал ; відп. за вип. Н. П. Пасмор]. — Харків, 2017. — С. 24—25. — (Представники харківської правової школи; вип. 3)

Література

  • Панов М. І. Діденко Михайло Петрович //  / Ю. С. Шемшученко. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 574. — ISBN 966-7492-06-0.
  •  / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2009. — С. 165—177. — ISBN 978-966-458-140-7.
  •  / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.