Тибава
Ти́бава (угор. Havasalja) — село у Свалявській громаді Мукачівського району Закарпатської області України. ГеографіяГеографічні дані – на території ради протікає р. Тибава (4 км). Село розташоване на південному – сході від Сваляви. Межує з Стройненською, Неліпинською, Дусинською сільськими та Свалявською міською радами. Розташоване за 11 км від районного центру. ІсторіяДослідження археологів кажуть, що тут було поселення ще у 13 столітті до нашої ери, доказом цього є бронзові браслети, знайдені в урочищах Лисянський і Каливний. Перша згадка у 1468-Thybafalwa. Інші згадки: 1610- Buznicza, 1630-Tiboua, 1645-Busnicza al. Tibova, 1773-Nagy Tibava, Welika Tibawa, 1808-Tibava (Nagy-), Tybawa (Welká-), 1851-Tibava (Kis és Nagy), 1877-Tibava (Nagy-), Velika-Tibava, 1913-Havasalja, 1925 Tibava, 1930- Tybava, 1944-Nagytibava, Велика Тибава, 1983-Тибава. У 1592 р. Жигмонд Ракоці надав місцеві землі Czibar Mihály та Bobaly János, із умовою, що назва заснованого тут села має бути Vusnica та «бути заселеним селянами з Польщі» Під час антигабсбурзьких повстань другої половини XVII століття село було зруйноване; відновлене в першій половині XVIII століття. Тибава – одне з найстаріших сіл Свалявського району.
Із спогадів старожилів с. Тибави встановлено, що в першій половині ХІХ ст.в селі було побудовано школу,в якій розпочалося навчання.Це була перша церковно-приходська школа,в якій розпочалося навчання. В якій вчителем був дяк Лесо. Він навчав дітей читати, писати ,рахувати і церковним пісням . В 1900 р. вчителем , церковної школи, яка розмістилась в одній дерев»яній кімнаті , покритій соломою , був дяк Добрий .
Храмихрам св. Юрія. 1803. У 1692 р. село згадували як філію Мартинки. У 1699 р. йшлося про малу дерев’яну церкву на пагорбі (можливо, мали на увазі урочище Шулюковиця, де стояла найдавніша церква). Дерев’яну церкву з двома дзвонами, що стояла на грунку Качурка, згадують у 1733 р. за священика Григорія Івашка. Теперішня мурована церква, збудована за священика Федора Грабара, в XIX ст. була присвячена св. Михайлу. Як розповіла Катерина Кошеля (1928 р. н.) стіни церкви вивели до вікон, а потім будівництво припинилося на 18 років. На початку 1940-х років Василь Кошеля зробив до церкви троє майстерно виконаних дверей, а в середині 1960-х років розширили хори. Останнє малювання інтер’єру було близько 1983 р., а зовнішній ремонт – 1989. Дерев’яну каркасну дзвіницю, характерну для долини річки Свалявки, збудували приблизно в 1940 р. за куратора Івана Туряниці. Великий дзвін відлито фірмою “Акорд” у 1928 p., а малий – роботи Ф. Еґрі 1921 р. У 1934 р. Мигаль Мішко встановив біля церкви кам’яний хрест.
НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 966 осіб, з яких 482 чоловіки та 484 жінки.[1] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 893 особи.[2] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Відомі людиЗ Тибави походять
Туристичні місця- храм св. Юрія. 1803. - Тут проходить туристичний тематичний веломаршрут "Шляхами Гуци-Венеліна" - пам’ятник Юрію Гуці-Венеліну, вихідцю села, відомому болгарському історику, археологу, лінгвісту та фольклористу. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia