Карабелеш Андрій

Карабелеш Андрій
Народився	24 вересня 1906(1906-09-24)[1]  Тибава, Свалявський район, Україна
Помер	4 вересня 1964(1964-09-04) (57 років)  Мукачеве, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Чехословаччина
Діяльність	поет, шкільний учитель
Alma mater	Мукачівська гімназія (1925)[2][3] і Карлів університет (1934)
Знання мов	російська

Меморіальна дошка у місті Свалява

Андрі́й Карабе́леш (* 24 червня 1906(19060624), с. Тибава, Свалявський район, Закарпатська область — † 4 вересня 1964, Мукачеве, Закарпатська область) — закарпатський педагог і поет російської орієнтації.

Біографія

Навчався в Мукачівській гімназії з «руською мовою» навчання[4] (1918—1925), греко-католицькій богословській семінарії в Ужгороді (1925—1928) та Карловому університеті (Прага, 1929—1934). Ще в роки навчання опублікував дві російськомовні збірки («Избранныя стихотворенія», 1928; «Въ лучах разсвѣта», 1929), повні містицизму та песимістичного світогляду. У них він висловив також свою закоханість в російську культуру.

На вияв своєї москвофільської позиції відмовився від греко-католицького віросповідання та перейшов у православ'я (1932). По закінченні навчання викладав у початкових школах Підкарпатської Русі (1934—1937), а згодом — у Хустській та Мукачівській гімназіях (1937—1938).

Після анексії краю Угорщиною Андрій Карабелеш переїхав до західної частини Чехословаччини, оселився в місті Літомишль у Чехії, щойно анексованій нацистською Німеччиною. За участь у чеському антифашистському підпіллі був заарештований і решту війни провів в Маутгаузені, Бухенвальді та інших концтаборах (1942—1945). Досвід цього періоду він описав в збірці нарисів під назвою «На смертельном рубеже» (1953).

Після війни залишився в Чехословаччині, працював директором чеської гімназії в місті Світави (1945—1953). У 1953 році переїхав до Пряшева (Словаччина), де викладав російську мову та літературу в Пряшівському університеті ім. П. Й. Шафарика. Хоч був членом української секції Спілки письменників Словаччини, але надалі писав російською мовою.

У період політичної кризи 1956 року відкрито висловлювався проти комуністичного режиму, за що був виключений зі Спілки письменників і повернувся до Чехії. У цей час на радянському Закарпатті комуністичні ідеологи на чолі з Юрієм Балегою та Миколою Климпотюком розгорнули кампанію проти письменника у пресі, критикуючи його творчість.

Важко хворий, письменник повернувся на батьківщину у 1964 році, але того ж року пішов з життя у Мукачевому.

Публікації

• Карабелеш А. В Карпатах: Сборник стихотворений. — Пряшев, 1955. — 245 с. (рос.)
• Карабелеш А. В лучах рассвета. — Ужгород: Изд. о-ва «Школьная помощь», 1929. — 336 с., 1 л. портр. (рос.)
• Карабелеш А. Избранные стихотворения. — Ужгород: Книгопечатная Г.Миравчика, 1928. — 96 с. — (Изд. культурно-просветительного общества имени Александра Духновича в Ужгороде. Вып. 36) (рос.)
• Карабелеш А. На смертельном рубеже…: (Записки из фашистских концлагерей) / Предисл. «Поэт-узник». — Пряшев, 1953. — 332 с. — 2000 экз (рос.)

Примітки

1. Evidence zájmových osob StB
   d:Track:Q104900509
2. Про заклад, який і навчав, і прихищав, і опікував. Мукачівська гімназія.
3. Іванович П. І. Карабелеш Андрій // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / за ред. П. Р. Магочі — Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010. — С. 308. — 856 с. — ISBN 978-966-387-044-1
   d:Track:Q156711d:Track:Q121840360d:Track:Q4372148d:Track:Q121774278d:Track:Q1981261
4. Про заклад, який і навчав, і прихищав, і опікував. Мукачівська гімназія. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.

Джерела та література

• Поп І. Карабелеш Андрій // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / Під ред. П. Р. Маґочія. — Ужгород : Видавництво В. Падяка, 2010. — С. 308—309.
• Волощук І. Поезія А. В. Карабелеша // Дукля, XII, 1. — Пряшів, 1956. — С. 60—87.
• Балега Ю. Об ошибочных оценках творчества А. Карабелеша // Дукля, V, 3. — Пряшів, 1957. — С. 83—87. (рос.)
• Хома В. Голгофа поета Андрія Карабелеша // Розвиток русинської поезії в Словаччині від 20-х до 90~х раків XX століття. — Братислава, 2000. — С. 87—103.