Теорема ПаппаТеорема Паппа — це класична теорема проєктивної геометрії. Вона формулюється наступним чином:
Нескладно бачити, що двоїсте формулювання до теореми Паппа є лише переформулюванням самої теореми.
Теорема Паппа є виродженим випадком в теоремі Паскаля: якщо замінити в теоремі Паскаля вписаний у конічний перетин шестикутник на вписаний у пару прямих, які перетинаються, то вона стане еквівалентною теоремі Паппа. Сам Паскаль вважав пару прямих конічним перетином (тобто вважав теорему Паппа окремим випадком своєї теореми).
ІсторіяФормулювання і доведення цієї теореми містяться в «Математичному зібранні» Паппа Олександрійського (початок IV століття н. е.). У Новий час теорема була опублікована видавцем і коментатором робіт Паппа Федеріко Коммандіно у 1566 році. ДоведенняЯкщо відвести на нескінченність пряму XY, то теорема переходить в нескладне твердження про паралельність прямих, найпростіше доказуване з використанням гомотетії:
Посилання
Див. також |
Portal di Ensiklopedia Dunia