Таршин Надія Павлівна
Надія Павлівна Таршин (до шлюбу — Галайко; нар. 20 травня 1949, с. Сморжів, нині Рівненського р-ну Рівненської області) — українська поетеса, авторка чотирьох поетичних збірок. Почесний громадянин Слобожанської селищної територіальної громади. ЖиттєписНародилася 20 травня 1949 року в селянській родині. За її спогадами:
У 1966 році закінчила Клеванську середню школу № 1. Після школи на заводі вантажила вагони. У 1972 році закінчила Український інститут інженерів водного господарства за спеціальністю: «Гідромеліорація». Працювала у будівельних організаціях тресту «Дніпроводбуд» майстринею, інженеркою, начальницею виробничо-технічного відділу, пізніше у корпорації «Агро-Союз», в кінці 1990-х років — головною інженеркою районного ЖЕКу. У 2010-2011 роках, перебуваючи на пенсії, працювала сторожем у дитячому садочку. У 1999 році з друзями-однодумцями заснувала ансамбль української пісні «Чорнобривці» при Дніпропетровському районному будинку культури, де співала разом з чоловіком протягом дев'яти років. Здобули звання народного та двічі його підтвердили. Надія Таршин була активною учасницею [[Революція гідності[|Революції Гідності]] в Дніпрі та в Києві. У Дніпрі на Майдані стала одним із ініціаторів створення Громадської організації «Патріотичне об'єднання «Оріяна», була обрана її головою. З початку війни на Донбасі члени громадської організації стали волонтерами й допомагають фронту. РодинаУ 1979 році одружилася з Миколою Таршиним, в цьому ж році народила первістка — Олександра, а за шість років — Олексія. Має онука. ТворчістьПротягом 1999-2021 років вийшли наступні збірки поезій Н. Таршин:
Багато віршів написала про УПА, адже по лінії матері і батька сестри і брати були членами УПА. Батько воював у лавах Радянської армії у 1941-1946 роках. Закінчив війну у Берліні, а його сестер — Надію, Таню ув'язнили, а його маму, її бабусю, у віці 72 роки та середущу сестру Марію — вивезли до Сибіру. Одну з сестер — Надію закатували енкеведисти. Названа у її пам'ять Надією. По маминій лінії брат Перцов Володимир і сестра Марія були членами УПА. Володимир загинув, а Марію бабуся вивезла у сусідню Волинську область і так врятувала дітей. Вірші Надії Таршин увійшли до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану» (2014). Нагороди, званняЗа свою діяльність Надія Таршин нагороджена:
Рішенням депутатів VII скликання Слобожанської селищної ради від 20 серпня 2020 року № 2771-48/VІ «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Слобожанської селищної територіальної громади» у 2020 році, Надії Таршин було присвоєно звання «Почесний громадянин Слобожанської селищної територіальної громади». Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
