Таволга звіробоєлиста
Таволга звіробоєлиста[1][2] (Spiraea hypericifolia) — вид кущових рослин родини Розові (Rosaceae), поширений на півдні Європи, у Центральній і Південно-Західній Азії. ОписРозлогий кущ, 0.5—1.5 м заввишки, із сірими стеблами, бурими або коричневими голими гілками, часто досить довгими й прутовидними, що несуть численні щільно розташовані сидячі зонтики. У молодому віці пагони часом бувають павутинясто опушеними. Бруньки яйцеподібні, малі, з кількома коричневими лусочками, голі або підголі, вершини гострі[3][4]. Листки обернено-довгасто-еліптичні, рідше зворотно-яйцеподібно-ланцетні, голі (молоді трохи опушені), 10—30 мм завдовжки, 2—10 мм завширшки, до основи звужені в короткий черешок, 1—4 мм завдовжки. При верхівці листкові пластинки на більшій частині ареалу тупі, рідше коротко загострені, цілокраї, а на неплідних пагонах у Західній Європі часто з 3(5) зубцями (більшим середнім та 2 меншими з боків)[3][4][5]. Суцвіття — пазушні, сидячі зонтики, що несуть при основі розетку з 5—6 дрібних листочків, 4—10 мм завдовжки і 1,5—3 мм завширшки. Квіток у суцвітті 4—12(18), 5–8(9) мм у діаметрі. Чашечка гола, її зубці трикутно загострені, близько 1,5 мм завдовжки. Чашолистки трикутні, 1,5—2 мм завдовжки, підняті в плодах, вершини гострі. Квітконіжки голі, 5—12(15) мм завдовжки. Пелюстки білі, субкулясті або зворотно-яйцеподібні, 3—3.5 × 3—4 мм, голі, верхівка тупа. Стовпчик відходить від спинки зав'язі. Тичинок 20, від трохи коротших до майже рівних пелюсткам. Плоди — листянки, в 2—3 рази довші за чашечку, що залишається при них[1][3][4][6]. Цвітіння в кінці квітня — на початку червня. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення починається в липні. За способом поширення насіння відноситься до балістів (їх діаспори розкидаються пружними плодоніжками при поштовхах) [1][3][4][7]. ПоширенняЄвропа: Україна, Росія, Болгарія, Франція, Португалія, Іспанія, Італія; Азія: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Китай, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Монголія, Туреччина. Натуралізовано: Білорусь, Бельгія[8][9]. В Україні трапляється спорадично (в кам'янистих місцевостях) у Лісостепу і Степу, особливо на Лівобережжі, місцями досить часто[1]. ЕкологіяТаволга звіробоєлиста за сезонним життєвим циклом (життєвою формою за Раункієром) належить до високих чагарників[7]. Рослина світлолюбна (геліофіт), досить посухостійка (мезоксерофіт), відносно морозостійка (мегатерм; добре витримує ранньовесняні й пізньоосінні приморозки, хоча і походить із субтропічного поясу), а також відносно невибаглива до плодючості ґрунтів (олігомезотроф)[7]. Є типовим мешканцем відкритих, переважностепових, ландшафтів (сільвастепант)[7]. У Східній Європі зростає на кам'янистих відслоненнях, степових схилах і западинах серед степу, лісових галявинах[5], на Кавказі — по схилах гір в заростях чагарників, заходить й на субальпійські луки, де зустрічається у вигляді сланкого гіллястого чагарничка[4]. У Центральній Азії населяє сухі сонячні схили, хащі та рідкі ліси, в гірських районах — зону чагарників, відкриті схили, арчеві ліси та берегі гірських річок[4][6]. В Україні зростає на кам'янистих відкритих схилах, гранітних відслоненнях, де часто утворює зарості[1][3]. В умовах Запорізької області зустрічається майже виключно у складі угруповань комплексної петрофітної рослинності, подекуди — на прилеглих степових і лучних ділянках із щебенистими ґрунтами[10][11][12]. ОхоронаВ Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин ряду областей (Запорізька, Одеська, Полтавська, Сумська)[13]. Природні популяції скорочуються головним чином через надмірну рекреацію та руйнування місць зростання (забудова прибережних територій, розробка покладів гранітів тощо)[11]. У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» та ряді природно-заповідних об'єктів регіону[10][11]. Практичне значенняЗважаючи на високу декоративність, тривалий період цвітіння, добру приживаність, відносну невибагливість до умов зростання та морозостійкість, таволгу звіробоєлисту в ряді країн розводять як садово-паркову декоративну рослину, використовуючи її для створення живих загорож, груп та в одиничних посадках. Володіє фітонцидною активністю, добрий медонос. Використовується для створення протиерозійних лісонасаджень[1][14][15] Квітки і листя сушать й вживають для заварювання чаю, що має досить приємний запах, смак і колір. Квітки кладуть у вино або пиво під час бродіння, ними настоюють горілки та лікери[16]. Близький видЗа морфологічними ознаками до таволги звіробоєлистої близька таволга зарубчаста (Spiraea crenata), з якою вона може утворювати гібриди[4][5]. У таволги зарубчастої суцвіття гроноподібні, з верхівкових безлистих зонтиків; листки на неплідних пагонах звичайно зубчасті або пильчасті. Поширена в Лісостепу і Степу, спорадично; у Поліссі й Закарпатті, рідко. Зростає серед чагарників і на схилах, у тому числі кам'янистих. Цвіте на 2—3 тижні пізніше від таволги звіробоєлистої[17][18]. ГалереяЗапорізьке Правобережжя
Джерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia